Доброго дня шановні учасники навчального процесу. У звязку з карантином продовжуємо працювати дистанційно.

Далі інформація буде викладатись відповідно до тем програми предмету ШВЧК - 3.3

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

модуля ШВЧК -3.3. Виконання операцій простої складності з обробки зрізів, деталей та вузлів плечового легкого одягу (сукні, сарафани, блузи, сорочки)

Код ком- тей/ № з/п	Назва модуля, компетентності/ Теми програми	Кількість годин
Код ком- тей/ № з/п	Назва модуля, компетентності/ Теми програми	усього	з них на лабораторно-практичні роботи
Модуль ШВЧК -3.3. Виконання операцій простої складності з обробки зрізів, деталей та вузлів плечового легкого одягу (сукні, сарафани, блузи, сорочки)
ШВЧК – 3.3.1	Побудова креслення основи плечового легкого одягу	24	6
ШВЧК – 3.3.2	Визначення асортименту та властивостей тканин	8	2
ШВЧК – 3.3.3	Виконання операцій з підготовки до пошиття деталей плечового легкого одягу	2	-
ШВЧК – 3.3.4	Виконання на машинах або вручну операції простої складності з обробки зрізів, деталей та вузлів плечового легкого одягу	56	12
ШВЧК – 3.3.5	Виконання операцій з обслуговування та усунення дрібних неполадок у роботі швейних машин та засобах малої механізації	7	2
ШВЧК – 3.3.6	Здійснення контролю за якістю виконаних операцій	2	-
	*Усього годин на модуль* *ШВЧК – 3.3:*	99	22

ШВЧК -3.3. Виконання операцій простої складності з обробки зрізів, деталей та вузлів плечового легкого одягу (сукні, сарафани, блузи, сорочки)

ШВЧК – 3.3.1. Побудова креслення основи плечового легкого одягу

19.10.2020р.

Тема: Прибавка на вільне облягання фігури в залежності від моделі, тканини, фігури.

Мірки зняті з фігури ще не є розмірами деталей виробу, тим більше, що вони знімаються для всіх видів одягу однаково. Тому при побудові креслень враховуються прибавки на вільне облягання.

Вільне облягання – це величина на яку потрібно розширити виріб в певних ділянках. Прибавка на вільне облягання – величина не постійна і змінюється в залежності від виду виробу, від напрямку моди, від товщини тканини та її властивостей (для щільних і дуже тонких повітряних тканин вільне облягання різко збільшується), від статури (для худих вільне облягання більше ніж для повних або ж зовсім маленьке, аж до мінусового; для фігур з невеликим об'ємом грудей і з великими плечима вільне облягання беруть трохи більше), від віку і т. д.

До довжини прибавки на вільне облягання не даються, але при розкрої деталі слід врахувати, що тканина може дати усадку, і тому довжину деталі беруть трохи більше. Для того, щоб запобігти усадці тканини майбутнього виробу, тканину потрібно попередньо продекатирувати. Як це зробити, можна прочитати в статті – Підготовка тканини до розкрою.

Прибавка на вільне облягання для всіх видів силуетів

Мірка	Прилеглий силует		Полуприлегающий силует		Прямий силует	Вільний силует	Дуже вільний силует
Мірка	Тонкі тканини	Щільні тканини	Тонкі тканини	Щільні тканини	Прямий силует	Вільний силует	Дуже вільний силует
Сукні для молодих жінок
СГ1	1,5-2-2,5	2-2,5-3	2-2,5-3,5	3-4-5	3-3,5-4	4-4,5-5	6-7
СТ	2-2,5	2,5-3	2-2,5-4	3-4-5	3,5-4	4,5-5	-
СБ	1-1,5	1,5-2	1,5-2	2-3	2-2,5	3-4	-
По обхвату руки	3-3,5	3,5-4	3,5-4,5	5-6	4-4,5	8-10	10-11
Сукні для жінок середнього віку
СГ1	2-2,5-3	3-3,5-4	3,5-4	4-4,5	4-5	5-6	7-8
СТ	2,5-3-4	3,5-4	3,5-4-5	4-6	4-5	5-6	-
СБ	1,5-2	2...	2...	2,5...	2-3	-	-
По обхвату руки	3-4	4,5	4,5-5	5-6	6-7	9-11	11-12
Сукні для жінок старшого віку
СГ1	Не задовільно		3,5-4	4,5-5,5	5,5-6	6,5-7	8-9
СТ			4-5	4,5-5,5	5,5-6	6,5-7	-
СБ			2...	3	4	-	-
По обхвату руки			4,5-5	6	6-8	9-11	12-13

Прибавки на вільне облягання


Назви прибавки	Умовне позначення	Величина прибавок, см.
Ширина пілочки	Пшг1	5.0
Ширина спинки	Пшс	1.0
Обхват талії	Пт	2.0
Обхват стегон	Пб	2.0

https://studwood.ru/1887375/tovarovedenie/vibir_obgruntuvannya_pribavok

https://shii-sama.at.ua/publ/rizne/pribavki_na_vilne_obljagannja/38-1-0-1630

Тема: Вплив прибавок на загальний вигляд виробу.

Кожне вимірювання виробу по конструктивних ділянках відрізняється від розмірної ознаки, відповідної цій ділянці, на величину, звану прибавкою (або сумарною прибавкою).

Сумарна прибавка і є другою частиною початкових даних для побудови конструкції виробу. У загальному випадку сумарна прибавка складається з мінімально необхідної (технічною) і декоративно-конструктивної прибавок.

Прибавки мають велике значення уивиготовленні одягу, та пливають на загальний вигляд виробу. Від виду прибавки залежит її значення та функція. Призначення технічної прибавки — забезпечення свободи руху і дихання людини, мінімального тиску на тіло, створення повітряного прошарку для регулювання теплообміну в підодежному шарі і шкірного дихання.

Друга складова сумарної прибавки — це конструктивно-декоративна прибавка. Вона має виключно важливе значення при створенні силуетної форми виробу і розподілі модельних ліній.Декоративно-конструктивна прибавка залежить від об'ємів одягу і її форми і визначається в процесі роботи художника-модельєра і конструктора. Її іноді неможливо встановити без виготовлення зразка або макету, особливо для складних моделей. На величину декоративно-конструктивної прибавки роблять вплив напрям моди і призначення моделі, особливості статури людини, товщина матеріалів, використовуваних для верху і прикладу.

Таким чином, величина прибавки залежить від наступних чинників:

ступені облягання одягу (може бути дуже щільною, щільною, середньою і великою);

• асортиментної групи одягу (плаття, жакет, пальто і т. д.);

• силуетної форми виробу (прилеглий силует, напівприлеглий, прямій, що розкльошує);

• ступені рухливості того або іншого конструктивного поясу фігури (плечовий пояс, грудний, талевый, стегновий і т. д.).

Конструктивна прибавка — складова частина конструктивного відрізка, яка збільшує або зменшує розмірну ознаку з урахуванням фізіоло-гігієнічних вимог, товщини пакету, свободи облягання залежно від призначення одягу, модного напряму, силуету; впливає на розміри готового виробу.

Прибавка на свободу облягання — прибавка, що враховує фізіоло-гігієнічні вимоги, товщину повітряних прошарків, залежна від призначення одягу, динаміки, моди, силуету.

Фізіоло-гігієнічна прибавка — прибавка, що забезпечує свободу дихання, кровообіги, зручність травлення, можливість терморегулювання, газообміну і службовка для створення мікроклімату і комфортних умов для організму

прибавка на динаміку — прибавка, що враховує зміни розмірів тіла при русі.

прибавка на товщину пакету матеріалу — прибавка, що враховує товщину всіх шарів матеріалів внутрішнього пакету, що знаходиться під проектованим одягом, і зовнішнього, власне пакету проектованого одягу.

Технологічний припуск — складова частина конструктивного відрізка, що враховує спосіб з'єднання деталей, необхідність волого-теплової обробки, властивості матеріалів; на розміри готового виробу не впливає.

Припуск на усадку при волого-тепловій обробці — припуск, що враховує зміну конструктивних відрізків залежно від усадки матеріалу при волого-тепловій обробці.

Допуск — що допускається технічними нормами відхилення від необхідного розміру при виготовленні виробів.

2. Методи формоутворення, що використовуються при конструюванні сучасного одягу.

Існують такі методи формоутворення:

-конструктивний;

-дія на «грубу» структуру матеріалу;

-дія на «тонку» структуру матеріалу;

-використання розтяжності матеріалу.

Конструктивне формоутворення - залежить від задуму художника,властивостей матеріалів, та певних виробничих вимог. У будь-якому випадку слід дотримуватись принципу який . полягає в тому, що вершини виточок завжди повинні бути спрямованні на найбільш виступаючі ділянки поверхні тіла людини.

Дія на «грубу» структуру матеріалу – це рухлива структура матеріалу. Це здатність тканини змінювати кут між нитками основи і утка, властивість до драпірування.

Цей метод характеризується тим ,що матеріал формується на молекулярному рівні під впливом 6температури, вологи, тиску та часу, а також насичення матеріалів хім..речов.

це формоутворення під дією ВТО суха теплова обробка(сухе видавлювання); формування під впливом ВТО з використанням хім..речовин(плісе, гофре);формування під впливом ВТО з температурою, вологою та тиском(пароповітряні манекени.в цьому випадку відбувається деформація як «грубої» так ї «тонкої» структури матеріалів з наступною її фіксацією); фронтальне дублювання.

Використання розтяжності трикотажу

Цей вид формоутворення застосовується у поєднанні з 1 та 2 методами.

Поєднання деталей різного переплетення та розтяжності в одному виробі. поєднання в одній деталі виробу ділянок різного переплетення або розтяжності. Завуження розмірів одягу відносно розмірів фігури.

Переваги конструктивного методу: необмеженість застосування; можливість створення будь-якої форми; стійкість форми при експлуатації.

Недоліки:збільшення кількості членувань збільшує витрати матеріалів; збільшення працевитрат; складності при використанні сипучих матеріалів; прорубувальність матеріалів.

3. Характеристика вимог до проектування одягу промислового виробництва.

Вимоги до проектування одягу промислового виробництва діляться на дві великі групи: споживацькі показники і техніко-економічні. Споживацькі показники підрозділяються на: соціальні, функціональні, естетичні, ергономічні, експлуатаційні. Техніко-економічні показники: стандартизації, уніфікації, технологічності, економічності.

Соціальні показники характеризують відповідність виробів суспільним потребам, що обумовлюють необхідність їх виробництва і збуту. Тому ці вимоги необхідно враховувати ще на стадії розробки технологічного завдання при визначенні асортименту виробів. Якщо цей фактор не враховувати, то це при веде до збитків внаслідок затоварювання.

Функціональні показники визначають ступінь відповідності одягу основному призначенню, зовнішньому вигляду і психологічним особливостям споживачів. Призначення визначає вимоги до моделі, конструкції та матеріалів.

Естетичні показники. Якщо вони відсутні, то одяг перестає виконувати одну з основних своїх цільових функцій. Естетичні вимоги до промислових виробів – це вимоги естетичності форми виробу і її органічного взаємозв’язку з функціональним змістом виробу, також вимоги стильової та художньої виразності.

Ергономічні показники характеризують ступінь пристосованості виробу до людини і засновані на ергономічних властивостях системи ,, людина – виріб – середовище,, . Контакт людина з виробом відбувається на біологічному та психологічному рівнях. На біологічному – тому що одяг вкриває більше 80 % поверхні тіла, яка знаходиться з ним в постійному контакті. В результаті біологічної взаємодії у людини виникають психологічні відчуття тепла, холоду, комфорту, тиску, напруження, які впливають на психологічний стан. До естетичних відносять показники гігієнічності, антропометричної, статичної і динамічної відповідності.

Експлуатаційні показники(надійності). Надійність – це важлива експлуатаційна характеристика одягу. Ці показники визначають ступінь стабільності збереження якості одягу в процесі експлуатації: довговічність, ремонтоздатність, формостійкість.

Показники стандартизації та уніфікації конструкції одягу визначають ступінь конструктивної і технологічної прийнятості одягу. Для оцінки рівня конструктивної прийнятості використовують коефіцієнти уніфікації – показники , що визначають застосування уніфікованої технології та типових технологічних процесів.

Показники технологічності визначають ступінь прогресивності конструкції і технології, ступінь механізації і автоматизації, трудоємкості і матеріалємкості виробу. Технологічність конструкції ділять на : виробничу і експлуатаційну. Виробнича – це скорочення витрат на конструкторську і технологічну підготовку виробництва і процеси виготовлення. Експлуатаційна – скорочення витрат на обслуговування і ремонт виробу.

Показники економічності характеризують витрати на конструкторську і технологічну підготовку виробництва та промислове виготовлення одягу, а також споживацькі властивості.

Типовий розподіл композиційної прибавки П16 (Пг) між основними ділянками конструкції виробу (у частках від П16)

^{Вид одягу}	^Спинка	^Пройма	^{Пілочка}
^{Чоловічий}	^{0,25 - 0,3}	^0,55-0,4	^0,2-0,3
^{Жіночий}	^{0,25 - 0,3}	^0,7-0,5	^{0,05 - 0,2}

https://studopedia.ru/16_75152_harakteristika-vidIv-pribavok-ta-pripuskIv-yakI-vikoristovuyutsya-dlya-konstruyuvannya-odyagu.html

Тема: Розрахунок і побудова базисної сітки креслення основи.

Для побудови базової конструкції спочатку складають загальну конструкторсько-технологічну характеристику виробу і матеріалів, з яких він виготовляється, потім роблять розрахунки, які передбачені прийнятою системою конструювання. Наступним етапом буде побудова базисної сітки креслення виробу, потім будують креслення основи виробу, яке об’єдную в собі побудову ліній креслення виробу (це лінії середини спинки і пілочки, верхні контурні лінії, виточки на утворення випуклості на груди і лопатки). Далі на креслення наносять конструктивно-декоративні лінії (лінії бічних зрізів, рельєфів, виточок, кишень, складок, лацканів і т. д.) в залежності від виду моделі, тобто будують креслення виробу. І на кінцевому етапі перевіряють якість побудованого креслення. Перш за все перевіряють плавність спряження конструктивних ліній в місцях з’єднання. Також базова конструкція повинна відповідати конструкції виробу, технології його обробки. Такий розрахунок дає змогу визначити основні параметри конструкції. Розрахунок зводиться до визначення основних розмірів базової сітки креслення. Основні розміри деталей виробу визначають по міркам і прибавкам, до них відносяться основні розміри виробу по ширині (ширина спинки, пілочки, пройми і т.д.) і довжині (глибина пройми, рівень лінії грудей, талії, стегон і т.д.). Вихідними даними для побудови конструкції виробу є дані про тілобудову людини, відповідні прибавки, а також відомості про форму одягу, покрій.

Розрахунок креслення конструкції жіночої куртки

№		Найменування конструктивної ділянки		Умовне позначе-ння на креслен-ні			Розрахункова формула			Розрахунок			Резу-льтат
1		2		3			4			5			6
Побудова креслення базисної сітки
1 2 3 4 5 6 7		Ширина сітки Ширина спинки Ширина пілочки Рівень лопаток Рівень глибини пройми Рівень лінії талії Рівень лінії стегон		А _оа₁ А _оа а ₁а ₂ А _о У А _о Г А _о Т Т Б			А_оа₁=С_гІІІ+П_г+1 А_оа = Ш _с + П _шс а₁а₂ = Ш _г + +(С_гІІ - С_гІ) + П_шп А_оУ=0,4Д_тсІІ А_оГ=В_прз+П_спр+ +0,5 П_дтс А_оТ=Д_тсІІ+П_дтс ТБ=0,5*Д_тсІІ- 2,0			48,0+7,5+1 18,2+1,6 17,2+(50,2- -45,7)+1,5 0,4 * 43,0 21,4+2,5+0,5*0,5=21,4+2,5+0,5 43,0+0,5 0,543-2=21,5-2			56,5 19,8 23,5 17,2 24,1 43,5 19,5
1		2		3			4			5			6
Побудова креслення спинки
8 9 10 11 12 13 14 15 16		Ширина горловини спинки Висота горловини спинки Рівень лінії низу Ширина плеча спинки Рівень плечової точки Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка		А_оА А₂А₁ А Н₁ А₂ П₁ Т₁₁П₁ П П₂ Г₁П₃ Г₁1 Г₁Г₂			А_оА₂=С_ш/з+П_шг А₂А₁=А_о^/А₂/3+ +П _вгс АН₁=Д_н+П_дтс А₂П₁=Ш_п+П_пос Т₁₁П₁=В_пкІІ+ +П_дтс+0,7 Г₁П₃= Г₁П₂/3+2,0 Г₁1=0,2* Г₁Г₄+ +0,5 Г₁Г₂= Г₁Г₄/2			18,3/3+1= =6,1+1 7,1/3+0,2 65,2+0,5 13,3+2,0+ +0,5 43,3+0,5+ +0,7 19,8/3+2,0 0,2*13+0,5 13/2			7,1 2,5 63,0 15,8 44,5 0,5 8,6 3,1 6,5
Побудова креслення пілочки
17 18 19 20 21 22	Пониження лінії талії Довжина пілочки до лінії талії Відведення лінії Ширина горловини пілочки Глибина горловини пілочки Положення центру грудей			Т₃ Т₈ Т₈А₃ А₃ А₃₁ А₃₁ А₄ А₃₁ А₅ Г₃ Г₆	Т₃Т₈=0,5 Т₈А₃=Д_тпІІ+П_дтс А₃А₃=0,5 А₃₁А₄=С_ш/3+П_шг А₃₁А₅= =А₃₁А₄+1,0 Г₃Г₆=Ц_г+0,5+П_шп						0,5 44,7+0,5+ +0,5 0,5 18,3/3+1,0 10,1+0,5*1,0			0,5 45,7 0,5 7,1 7,6 10,6
1		2		3				4			5			6
23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39		Положення висоти грудей Розхил надгрудної виточки Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Ширина плеча пілочки Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Висота скату Допоміжна точка Висота скату Довжина рукава Довжина рукава до лінії ліктя Ширина рукава по низу Відхилення по низу рукава		А₄ Г₇ А₄ А₉ Г₄П₄ Г₄П₆ П₆ П₆₁ А₉ П₅ П_{6 3} 3-4 Г_{4 2} П₅ П₅^/ О₁ О₂ О₁ Р_н= О₁ Р_л Р_п О₃= Р_лО₄ О₃ М О₃ Л М М₁ М₁ М₂				А₄Г₇=В _гІІ А₄А₉=2(С_гІІ– - С_гІ)2,0 Г₄П₄= Г₁П₂– 0,5 Г₄П₆= Г₄П₄/3 А₉П₅=Ш_п П₆₃= П₅П₆/2 3-4=1,0 Г₄₂=0,2* Г₁Г₄ П₅П₅^/=0,3 О₁ О₂=В_ок О₁Р_н=О₁Р_л= Ш_рук/2 Р_пО₃=Р_лО₄=О₁* О₂= В_ок О₃М=Д/_г– 1,0 О₃Л= О₃М/2 +3,0 ММ₁=Ш_рук_вн М₁М₂=0,5			27,0 2(50,2- -45,7)2,0 19,5-0,5 19/3 13,3 13/2 1,0 0,2*13,0 0,3 17 17,8/2 17 61-1,0 60/2+3,0 14,0 0,5			27,0 11,0 19,0 6,3 0,6 13,3 6,5 1,0 2,6 0,3 17 8,9 17 60 33 14,0 0,5
Побудова креслення основи рукава
1		2		3		4			5			6
40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55		Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка		Р_{п 1} 1 – 1^/ Р_л Р₃ Р₃ Р₃^/ О₃ О₅ О₂ О₆ О_{5 2} О_{6 3} 1 – 1^// Р₃ Р₃^// Р_п Г₂ Р_{п 8} Р₃^//₄ 4 – 5 ЛЛ₁ Л₂ Л₃		Р_{п 1}=Г₄П₆ 1-1^/=0,5 Р_л Р₃=Г₁П₃ Р₃ Р₃^/=0,5 О₃О₅=О₂О₃/2-2,0 О₂О₆= О₂О₆/2 О_{5 2}=2,5 О_{6 3}=2,0 1 – 1^//=1 – 1^/=0,5 Р₃Р₃^//= Р₃ Р₃^/=0,5 Р_пГ₂=Г₁Г₄+0,5 Р_п8=Г_{4 2}+0,5 Р₃^//₄=4Г₂=Р₃^//Г₂/2 4 – 5=1,0 ЛЛ₁=0,7 Л₂ Л₃=1,0			6,8 0,5 8,9 0,5 8,9/2-2,0 8,9/2 2,5 2,0 0,5 0,5 14/2+0,5 2,8+0,5 13/2 1,0 0,7 1,0			6,8 0,5 8,9 0,5 2,4 4,4 2,5 2,0 0,5 0,5 7,5 3,3 6,5 1,0 0,7 1,0
Побудова креслення конструкції одношовного рукава
56 57 58 59 60		Побудова лінії ліктя Оформлення лінії низу Ширина ліктьового перекату вгорі Величина випуклості по лінії ліктя Допоміжна точка		Л₁Л₂₁ М М₁₁ Р_пР₁ Л₁Л₂₂ ММ₃		Л₁Л₂₁= Л₁Л₃/2 М М₁₁= М М₂₂/2 Р_пР₁= О₁ Р_п Л₁Л₂₂=0,8 ММ₃= ММ₁₁			16,5/2 14/2 8,9 8,0 7,0			8,5 7,0 8,9 8,0 7,0
1			2	3		4			5			6
61 62 63 64 65 66 67 68			Допоміжна точка Допоміжна точка Ширина ліктьового перекату вгорі Величина випуклості по лінії ліктя Ширина ліктьового перекату внизу Величина випуклості по лінії ліктя Допоміжна точка Допоміжна точка	М₃ М₃₁ Р_пР₈^/ Р_л Р₂ Л₃ Л₄₁ М₂М₄ Л₃Л₄₂ Р₂₁ 6 6-7		М₃ М₃₁=0,5 Р_пР₈^/=Р_п8 Р_л Р₂= Р_лО₁ Л₃ Л₄₁=Л₃Л₂₁ М₂М₄= М₂М₁₁ Л₃Л₄₂= Л₃Л₄₁= = Л₃Л₂₁ Р₂₁ 6=Р₂Р₃^//2 6 - 7=1,0			0,5 3,3 8,9 8,0 7,0 8,0 12/2 1,0			,5 3,3 8,9 8,0 7,0 8,0 6,0 1,0
Побудова коміра
69 70 71 72			Довжина горловини спинки Ширина відльоту коміра Висота стінки коміра Ширина коміра	А₄3 3₁ 3₂ А₄3₃ 3₃3₄		А₄3=ℓ_гс=10 3₁ 3₂=4,0 А₄3₃=3,0 3₃3₄=9,0			10 4,0 3,0 9,0			10 4,0 3,0 9,0

https://www.kazedu.kz/referat/187658/3

https://vunivere.ru/work24100/page2

20.10.2020р.

Тема: Побудова основної схеми креслення основи плечового виробу.

https://metodist.ucoz.ua/download/navchalnij_posibnik_dlja_uchniv_mij.pdf

Тема: План побудови основної схеми. Ширина і довжина виробу.

РОЗМІРНІ ДАНІ ТА ДОБАВКИ НА ВІЛЬНЕ ОБЛЯГАННЯ ДЛЯ ПОБУДОВИ КРЕСЛЕННЯ БАЗОВОЇ ОСНОВИ ЖІНОЧОГО ПЛЕЧОВОГО ВИРОБУ ІЗ ВШИВНИМ РУКАВОМ

№ з/п	Назва вимірювання	Умовне позначення	Цифрові дані	Добавки на вільне облягання
№ з/п	Назва вимірювання	Умовне позначення	Цифрові дані	умовне позначення	величина
1	2	3	4	5	6
1	Півокружність шиї	Сш	18	–	–
2	Півокружність грудей	Сг	48	Пг	2
3	Півокружність талії	Ст	38	–	–
4	Півокружність стегон	Сс	52	–	–
5	Ширина грудей	Шг	17	–	–
6	Ширина спинки	Шс	18	Пс	1
7	Довжина плеча	Дпл	13,5	–	–
8	Довжина талії спинки	Дтс	38	–	–
9	Довжина талії переду	Дтп	44	–	–
10	Висота грудей	Вг	25	–	–
11	Центр грудей	Цг	11	–	–
12	Нахил плеча спинки	Нпс	41	–	–
13	Нахил плеча переду	Нпп	43	–	–
14	Довжина виробу	Дв	100	–	–
15	Окружність руки	Ор	32	Пор	6
16	Окружність кисті руки	Окр.к.р.	22	–	–
17	Довжина рукава	Др	56	–	–

Розрахунок і побудову креслення основи виконують у такій послідовності: розрахунок і побудова базисної сітки (попередній розрахунок конструкції); розрахунок і побудова спинки; розрахунок і побудова пілочки; розрахунок і побудова рукава.

Розрахунок побудови креслення базової основи жіночого плечового виробу із вшивним рукавом

№

з/п

Назва ділянки,

побудова допоміжних ділянок

Позначення на кресленні

Розрахункова формула

Розрахунок

Побудова базисної сітки

Довжина базисної сітки

АН ↓

Дв

100

Ширина базисної сітки

АВ →

Сг+Пг

48+2=50

Побудувати прямокутник за двома сторонами

АН=ВН1

АВ=НН1

100

Глибина пройми

АГ ↓

1/3*Сг+5

1/3*48+5=21

Положення лінії талії

АТ ↓

Дтс

Положення лінії стегон

ТБ ↓

1/2*Дтс-1

1/2*38-1=18

Ширина спинки

ГГ2 →

Шс+Пс

18+1=19

Від т.Г2 провести перпендикуляр вверх до перетину з лінією АВ.

Отримаємо т.А1

т.Г2 ↑

Ширина пройми

Г2Г3 →

1/4*Сг

1/4*48=12

Від т.Г3 провести перпендикуляр вверх до перетину з лінією АВ.

↑

Положення лінії боку

Г2К →

1/3* Г2Г3

1/3*12=4

Через т.К провести перпендикуляр вверх і вниз.

Отримаємо відповідно точки А2 і Н2

т.К ↕

Побудова креслення основи спинки

Ширина ростка

Аа →

1/3*Сш+0,5

6+0,5=6,5

Висота ростка

аб ↑

аб – стала величина

2,5

З’єднати точки А і б плавною лінією.

Аб – лінія ростка

Нахил плеча спинки

А1б2 ↓

А1б2 – стала величина

Лінія плеча (провести від т.б через т.б2)

бб1 →

Дпл+2,5(розхил виточки)

13,5+2,5=16

Знайти положення т.С (т.С знаходиться на лінії А1Г2).

т.С – допоміжна точка пройми

Г2С ↑

1/2* Г2Г3

1/2*12=6

Оформлення пройми:

–побудувати бісектрису кута А1Г2К

– точки б1, С, в, К з’єднати плавною лінією

Б1СвК – лінія пройми

Г2в

Г2в – стала величина

Побудова виточки спинки:

– місце положення виточки від лінії плеча;

– довжина виточки (паралельно лінії АГ);

– розхил виточки;

– вирівнювання сторін виточки (б5б6 відкласти на продовженні б3б4)

бб3 →

б3б5 ↓

б3б4 →

б3б5= б5б6

бб3 – за фасоном

б3б5 – стала величина

б3б4 – стала величина

4,5

2,5

Уточнення лінії плеча (з’єднати точки б6 і б1)

б6б1

Побудова креслення основи пілочки

Знайти положення т.В1

(т.В1 знаходиться на продовженні лінії ВН1)

ВВ1 ↑

Дтп-Дтс

44 – 38=6

Ширина горловини

В1а1 ←

В1а1=Аа

(по спинці)

6,5

(див. п.13)

Глибина горловини

В1в1 ↓

В1а1+1,5

6,5+1,5=8

Побудова горловини:

– з’єднати точки а1 і в1 прямою лінією;

– т.О – середина відрізка а1в1;

– провести перпендикуляр від т.О довжиною 2см;

– точки а1, О1, в1 з’єднати плавною лінією

а1О1в1 – лінія горловини

а1в1

а1О=О в1

ОО1

ОО1 – стала величина

Нахил плеча пілочки

А2в3 ↓

А2в3 – стала величина

Лінія плеча (з’єднати точки а1 і в3)

а1в3 ←

Допоміжні точки пройми:

– положення т. С1;

– положення т. С2;

– з’єднати точки С2 і в3 прямою лінією;

– знайти положення т. а3 (т.а3 знаходиться на лінії С2в3)

Г3С1 ↑

С1С2 ←

С2в3

в3а3

1/2*Г2Г3-1

С1С2 – стала величина

в3а3 – стала величина

1/2*12-1=5

Оформлення пройми:

– побудувати бісектрису кута С1Г3К

– точки а3, С2, в2, К з’єднати плавною лінією

А3С2в2К – лінія пройми

Г3в2

Г3в2 – стала величина

2,5

Знайти положення т. Ц (т.Ц знаходиться на лінії ГГ1)

Г1Ц ←

Цг

Провести перпендикуляр до ГГ1 через т.Ц вверх – до перетину з лінією плеча а1в3 і вниз – до перетину з лінією стегон ББ1. Отримаємо відповідно точки а2 і Б3

т.Ц ↕

Побудова нагрудної виточки:

– перша сторона виточки (відкладається на прямій а2Б3 від т.а2);

– провести відрізок, довжина якого дорівнює (Дпл-а1а2) від т.а3 до перетину з лінією плеча а1в3. Отримаємо т.а4;

– провести відрізок який рівний мірці Вг від т.Ц1 через т.а4. Отримаємо т.а’.

Ц1а’ – друга сторона виточки

а2Ц1 ↓

а3а4

Ц1а’

Вг

Уточнення лінії плеча (з’єднати точки а3 і а’ )

а3а’

Побудова виточок по лінії талії

Сумарний розхил виточок по лінії талії

∑В=Сг-Ст

48-38=10

Розподіл сумарного розхилу виточок:

– по боку (Вб)

– по спинці (Вс)

– по пілочці (Вп)

Знайти середину відрізка ГК.

Отримаємо т.Г4

ГГ4=Г4К

Від т.Г4 проводимо пряму вниз до перетину з лінією стегон паралельно до лінії середини спинки.

т.Б2 – точка перетину прямої з лінією стегон.

т.Т2 – точка перетину прямої з лінією талії.

Г4Б2 – лінія середини виточки спинки

Г4Б2 ↓

Побудова виточки спинки:

– розхил виточки;

– глибина виточки;

– з’єднати точки Г4Т4nТ3

Т2Т4=Т2Т3 ↔

Б4n ↑

Т2Т4=Т2Т3=1/2*Вс

Б4n – стала величина

Б4n=3…4

Лінію а2Ц1 подовжити вниз до перетину з лінією стегон паралельно до лінії середини пілочки.

т.Б3 – точка перетину прямої з лінією стегон.

т.Т5 – точка перетину прямої з лінією талії.

Ц1Б3 – лінія середини виточки пілочки

Ц1Б3 ↓

Побудова виточки пілочки:

– розхил виточки;

– вершина виточки;

– глибина виточки;

– з’єднати точки n2Т7n1Т6

Т5Т7=Т5Т6 ↔

Ц1n2 ↓

Б3n1 ↑

Т5Т7=Т5Т6=1/2*Вп

Ц1n2 – стала величина

Ц1n2=1…1,5

Б3n1 – стала величина

Б3n1=6…8

1,5

КН2 – лінія боку.

т.Т8 – точка перетину лінії боку з лінією талії.

т.Б4 – точка перетину лінії боку з лінією стегон

Побудова виточки боку:

– розхил виточки;

– з’єднати точки КТ10 і КТ9

Т8Т10=Т8Т9 ↔

КТ10, КТ9

Т8Т10=Т8Т9=1/2*Вб

Розрахунок розширення по лінії стегон

Розширення по лінії стегон

∑Р=Сб-Сг

52-48=4

Побудова розширення пілочки і спинки

Б4Б5=Б4Б6 ↔

Б4Б5=Б4Б6=1/2*∑Р

1/2*4=2

З’єднати точки Т10Б6 і Т9Б5

Т10Б6, Т9Б5

Знайти середини відрізків Т10Б6 та Т9Б5 і провести до них перпендикуляри довжиною 0,5 см.

Точки Т10Б6 і Т9Б5 з’єднати плавними лініями, дотикаючись до вершин проведених перпендикулярів

Від точок Б5 і Б6 провести вниз вертикальні лінії до перетину з лінією низу.

Отримаємо відповідно точки Н4 і Н3

Б5Н4 ↓

Б4Н3 ↓

КТ10Б6Н3 і КТ9Б5Н4 – лінії боку

КТ10Б6Н3

КТ9Б5Н4

Розрахунок побудови креслення основи вшивного рукава

№з/п

Назва ділянки,

побудова допоміжних ділянок

Позначення на кресленні

Розрахункова формула

Розрахунок

Побудова базисної сітки

Довжина базисної сітки

РН ↓

Др

Ширина базисної сітки

РР1 →

Ор+Пор

32+6=38

Побудувати прямокутник за двома сторонами

РН=Р1Н1

РР1=НН1

Положення лінії глибини окату

Ра ↓

1/3*Сг-1

1/3*48-1=15

Положення лінії ліктя

аЛ ↓

1/2*АН-2

1/2*41-2=18,5

Через точки а і Л провести горизонтальні лінії до перетину з Р1Н1.

Отримаємо відповідно точки а1 і Л1

т.а →

т.Л →

Знайти положення т.б

аб →

1/4*РР1+2

1/4*38+2=11,5

Через т.б провести перпендикуляр вверх і вниз.

Отримаємо відповідно точки б1 і б2.

б1б2 – лінія заднього перекату рукава

т.б ↕

Знайти положення т.в

бв

1/2*РР1

1/2*38=19

Через т.в провести перпендикуляр вверх і вниз.

Отримаємо відповідно точки в1 і в2.

в1в2 – лінія переднього перекату рукава

т.в ↕

Побудова креслення основи рукава

Відрізок аб поділити на три рівні частини. Отримаємо точки 1 і 1′

а1=11’=1’б

Відрізок ва1 поділити на три рівні частини. Отримаємо точки 2 і 2′

в2=22’=2’а1

Знайти положення т.а2 (т.а2 знаходиться на лінії Р1Н1)

а1а2 ↑

а1а2=2’а1

Відрізок б1в1 поділити на три рівні частини. Отримаємо точки 3 і 3′

б13=33’=3’в1

Відрізок 33′ поділити на три рівні частини. Отримаємо точки 3” і О.

т.О – найвища точка окату рукава

33”=3”О=О3′

Через т.О провести перпендикуляр вниз до перетину з лінією низу НН1.

Отримаємо точку Н2.

Точки 3′ і а2 з’єднати прямою лінією.

т.в3 – точка перетину 3’а2 з в1в2

Точки в3 і 2′ з’єднати прямою лінією.

Відрізок в32′ поділити на три рівні частини. Отримаємо точки 4 і 4′

в34=44’=4’2′

Відрізок 3’в3 поділити на дві рівні частини. Отримаємо точку 4”

3’4”=4”в3

Провести перпендикуляр від т.4” довжиною1см. Отримаємо т.в4

4”в4

4”в4 – стала величина

Точки О, 3′, в4, в3, 4, 4′, а1 з’єднати плавною лінією (лінія окату передньої половини рукава)

Точки 1 і 3 з’єднати прямою лінією.

т.б3 – точка перетину 13 з б1б2

Відрізок 1б3 поділити на три рівні частини. Отримаємо точки 5 і 5′

Відрізок б33 поділити на три рівні частини. Отримаємо точки 6 і 6′

Точки О, 3”, 6, 6′, б3, 5, 5′, а з’єднати плавною лінією (лінія окату задньої половини рукава)

Знайти положення т.Л2 (т.Л2 знаходиться на лінії ліктя ЛЛ1)

Л1Л2 ←

Л1Л2 – стала величина

Знайти положення т.К (т.К знаходиться на лінії низу НН1)

Н1К ←

Н1К – стала величина

Знайти положення т.К1

КК1 ←

Окр.к.р. – 4

22 – 4=18

Знайти положення т.К2.

К1К2 ←

К1К2 (розхил виточки) – стала величина

Знайти положення т.К3.

К2К3 ←

Побудувати виточку розхил якої К1К2 дорівнює 6см. По довжині виточка не доходить до лінії ліктя на 2см.

т.К4 – вершина виточки

Сторони виточки К4К2 і К4К1 подовжити на 0,5 см. Отримаємо відповідно точки К6 і К5

К2К6, К1К5 – стала величина

0,5

Знайти положення т.в5 (т.в5 знаходиться на лінії в1в2)

в2в5 ↑

в2в5 – стала величина

0,5

Точки а і К3 з’єднати прямою лінією

аК3

Точки а1 і Л2, Л2 і К з’єднати прямими лініями

а1Л2, Л2К

Точки К3 і К6 з’єднати плавною лінією

Точки К5, Н2, в5, К з’єднати плавною лінією

Креслення деталей основи будують на форматі А4 в масштабі 1:4

Креслення конструкції основи рукава

Креслення конструкції основи жіночого плечового виробу

Після закінчення побудови креслення основи конструкції його перевіряють на відповідність основних розмірів деталей вимірам фігури. Перевірку основних розмірів деталей виробу проводять орієнтуючись на схему.

Перевірку базової конструкції жіночого плечового виробу виконують шляхом виготовлення макета. Під час розкроювання макета виробу необхідно дотримуватись напряму нитки основа в деталях та виконати припуски на обробку та уточнення макета на фігурі (манекені).

Під час примірки макета на фігурі (манекені) перевіряється якість посадки, баланс виробу, положення бічних зрізів, їх конфігурація; розміщення та конфігурація конструктивних ліній.

Виявлені недоліки посадки усуваються під час проведення примірки (в присутності викладача), визначаються причини їх виникнення та способи усунення.

Лабораторно-практична робота.

Побудова основи виробу прямого силуету.

Тема. Розрахунок і побудова креслення базової основи жіночого плечового виробу

Мета роботи: ознайомитись з конструкцією, формою та методикою побудови креслення основи конструкції жіночого плечового виробу (на прикладі жіночого плаття).

У результаті проведення заняття студент повинен:

– знати: розмірні ознаки, необхідні для побудови креслення основи жіночого плечового виробу, величини основних припусків на вільне облягання, особливості побудови основи за методикою, що вивчається.

– вміти: виконувати необхідні технічні розрахунки для побудови основи конструкції жіночого плечового виробу; будувати креслення базової конструкції жіночого плечового виробу за заданою методикою.

Зміст роботи

1. Вивчити характеристику методики побудови базової основи жіночого плечового виробу.

2. Вибрати вихідні дані для побудови креслення базової основи жіночого плечового виробу.

3. Виконати розрахунок і побудову креслення базової основи жіночого плаття напівприлягаючого силуету із вшивним рукавом.

4. Виготовити макет жіночого плечового виробу.

5. Перевірити посадку макета на реальній фігурі. При виявленні дефектів встановити причини виникнення та спосіб усунення.

6. Оформити звіт, сформулювати висновки.

Наочні посібники, технічні засоби навчання та контролю

1. Таблиці абсолютних величин розмірних ознак типових фігур.

2. Таблиці добавок на вільне облягання для поясних виробів.

3. Креслення базової основи плечового виробу.

4. Журнали моделей одягу, каталоги.

5. Креслярське приладдя, сантиметрова стрічка, макетний папір.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

До плечових виробів належить одяг, який утримується на плечовому поясі. У загальному вигляді поверхня жіночого плечового одягу розсікається конструктивними лініями на спинку, пілочку, два рукави і комір. Схема плечового виробу з вшивними рукавами.

Вихідними даними для побудови креслення конструкції жіночого плечового виробу є відповідні розмірні ознаки фігури та величини добавок на вільне облягання до основних ділянок креслення, величини яких подано у таблиці

Добавки на вільне облягання вибирають з урахуванням особливостей виду одягу, покрою, силуету, матеріалу, з якого передбачається виготовляти виріб.

Тема: Визначення ширини спинки, пілочки, пройми, ширини виробу по лінії талії і стегон.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ

П р о ф е с і й н о - технічна освіта України Н. В. БАТРАЧЕНКО, В. П. ГОЛОВІНОВ Н. М. КАМЕНЄВА ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ

21.10.2020 р.

Тема: Фактори, які впливають на їх величину.

Климук-Л.В.-Технологія-виготовлення-швейних-виробів.pdf

Тема: Розрахунок і побудова нагрудної і плечової виточок. Залежність глибини виточок від будови тіла людини.

Різницю в ширині виробу по лініях грудей і талії називають сумарним розхилом виточок ( В) по лінії талії:

В = (СгІІІ + Пг) – (Ст + Пт).

Розподіл сумарного розхилу виточок в шви і виточки залежить головним чином від виду одягу, а також від моделі.

Існує кілька способів визначення розхилу виточок, величин прогинів для оформлення бічних зрізів і середньої лінії спинки. Найпростіший з них полягає в розподілі сумарного розхилу виточок між всіма виточками в певному процентному співвідношенні, незалежно від форми тіла і одягу. Практикується такий розподіл:

-виточка на спинці (задня) – (0,25÷0,35) В;

-виточка в бічній лінії (бічна) – (0,4÷0,5) В;

-виточка на пілочці (передня) – (0,15÷0,2) В.

Вжіночих пальтах прилеглого і напівприлеглого силуетів сумарний розхил виточок розподіляють зазвичай таким чином (рис. 10.2, б):

узадню і бічну виточку – по 0,15 В;

убічну лінію – 0,5 В;

упередню виточку – 0,2 В.

В жіночих сукнях прилеглого і напівприлеглого силуетів рекомендується такий типовий розподіл сумарного розхилу виточок (рис. 10.2, в):

узадню виточку – по 0,3 В;

убічну лінію – 0,5 В;

упередню виточку – 0,2 В.

Розхил кожної виточки має не перевищувати 4,5 см та бути не меншим за 1,5 см. Якщо розхил виточки більший за 4,5 см, проектують дві виточки. Якщо розхил менший за 1,5 см – виточку рекомендується об'єднувати з найближчою.

Положення осьової лінії задньої виточки найчастіше визначається відстанню від вертикалі (1), рівною 0,4÷0,5 ширини спинки.

Положення осьової лінії передньої виточки співпадає з вертикаллю, що проходить через умовний центр грудей (див. рис. 10.2, в). Передню виточку у виробах з гладких тканин спрямовують до центру опуклості грудей, а з тканин в смужку або клітинку – вертикально, розташовуючи її верхній кінець залежно від моди на відстані 3÷10 см від горизонталі (3).

Розхили всіх виточок відкладають симетрично відносно осьових ліній, проведених перпендикулярно лінії талії.

Верхні і нижні кінці виточок мають не доходити до лінії грудей і стегон мінімум на 3 ÷4 см.

У верхньому одязі прилеглого і напівприлеглого силуетів по лінії талії на пілочці проектують одну або дві виточки (передню і бічну). Розхил кожної з виточок в чоловічих виробах не перевищує 1÷1,5 см, в жіночих виробах розхил виточки може досягати залежно від повноти фігури і прибавки на вільне облягання по лінії талії 2,5÷3 см.

Розташування виточок зазвичай пов’язують з розташуванням лінії прорізу бічної кишені. При поперечному розташуванні кишені нижні кінці обох виточок розташовані на лінії її прорізу:

кінець передньої виточки – на відстані 0,5÷1,5 см від переднього кінця кишені,

бічної – на відстані від 0 (сукня жіноча, пальто) до 2,5÷4 см (піджак, чоловіче пальто) від вертикалі, дотичної до пройми пілочки.

Нижні кінці обох виточок знаходяться на лінії прорізу кишені, верхній кінець бічної виточки розташовують на відстані 4÷6 см від лінії глибини пройми.

Боки виточок, як і бічних зрізів спинки і пілочки, оформлюють найчастіше плавними увігнутими лініями, що повторюють пластику поверхні тіла на відповідній ділянці.

Довжину бічних ліній спинки і пілочки зрівнюють:

у виробах прямого силуету – від вершини бічної лінії до низу,

у виробах напівприлеглого і прилеглого силуетів – від вершини бічної лінії до лінії талії і від лінії талії до низу.

22.10.2020 р.

Тема: Розрахунок глибини пройми.

Тема: Розрахунок і побудова виточок по лінії талії.

Визначаємо суму всіх виточок по лінії талії таким чином: ∑ виточок = ТТ1 - (Ст + Пт) – Т1Т4; відрізок Т1Т4- це положення середнього зрізу спинки (величина відрізка може змінюватися від 0 до 2,5 см). ∑ виточок =50,5 - (38 + 1,5) - 2,5 = 8,5 см. Суму виточок розподілимо між бічними зрізами, передньою та задньою виточками по лінії талії. Якщо сума виточок виявилася надто великою, то необхідно побудувати додаткову виточку на пілочці або на спинці. Розподіляємо суму виточок залежно від постави та статури таким чином: на передню виточку - 2-2,5 см; на задню виточку - 2-3,5 см; на бічну виточку - решту , що залишилася після побудови передньої та задньої виточок. Наприклад: ∑ виточок = 8,5 см; розподіляємо таким чином: ∑ пер. = 2 см; ∑ зад. = 3 см; ∑ бічн. = 3,5 см.

Будуємо передню виточку. а)Спочатку визначаємо місце розташування виточки. З точки ↓Ц опускаємо перпендикуляр на лінію стегон. Перетин цієї лінії з лінією талії позначаємо точкою Т6 - це лінія середини виточки. Зміщення виточки у бік пройми виконуємо залежно від статури. б)Будуємо розхил передньої виточки. ←Т7Т6=→Т6Т8=∑ передньої виточки:2=2:2=1см. Довжина передньої виточки: верхній кінець виточки не доходить до центра грудей (точка Ц) на ↓3-4 см; нижній кінець виточки опускається нижче лінії талії на ↓9-12 см (залежно від форми і висоти живота). Оформлюємо виточку, для чого точки на лінії талії з'єднуємо плавною лінією, у кінцях виточку зводимо нанівець.

Будуємо задню виточку. а)Визначаємо місце розташування задньої виточки: ←Т 1Т9 = 11-12 см; задню виточку можна також поставити на рівні плечової або проводимо вертикаль від плечової виточки↓ до перетину з лінією стегон. б)Будуємо розхил задньої виточки: ←Т 10Т9= →Т 9Т11=∑ задньої витчки:2=3:2= 1.5см. Довжина задньої виточки: верхній кінець розташовуємо нижче від точки↓ в на 10-12 см; нижній кінець - вище лінії стегон на↑ 4- 5 см. Оформлюємо задню виточку плавними лініями на лінії талії, лінії у кінцях виточки зводимо нанівець.

Будуємо бічну виточку, а) Будуємо розхил бічної виточки: ←Т 12Т5=→Т5Т13=∑ бічної виточки:2 = 3,5:2=1,75 см Точки ↑Т12 і ↑Т13 з'єднуємо з точкою О2

Тема: Правила оформлення креслення по лінії стегон.

Будуємо бічні зрізи на лінії стегон. а)Визначаємо положення бічних зрізів на лінії стегон: С 3С4 = (Сс + Пс) – СС1 С 3С4 = (52 + 1) - 50,5 = 3,5 см. Відрізок С 3С4 може бути зі знаком плюс, мінус або дорівнювати нулю. Якщо відрізок зі знаком плюс, то бічні зрізи під час побудови будуть перетинатися. Якщо відрізок зі знаком мінус, то бічні зрізи під час побудови розходитимуться від точки С2 на пілочку та спинку. Якщо відрізок дорівнює нулю, то бічні зрізи сходяться в точці С2. ←С 2С3 = →С 2С4 = С 3С4 :2= =3.5:2=1,75 см. б)Оформлюємо бічний зріз пілочки, з'єднуючи точки ↓О2 , Т12 , С4, Н4 Бічний зріз спинки оформлюємо через точки ↓О2, Т13, С3, Н3. Уразі необхідності бічні зрізи низу можна розширити на 1-3 см

Оформлюємо середній зріз спинки, з'єднуючи точки ↓А6 ,Т4,С1,Н1.

23.10.2020 р.

Лабораторно-практична робота.

Побудова основи виробу прилеглого силуету.

Тема: Розрахунок і побудова базисної сітки креслення основи.

Розрахунок креслення конструкції жіночої куртки

№		Найменування конструктивної ділянки		Умовне позначе-ння на креслен-ні			Розрахункова формула			Розрахунок			Резу-льтат
1		2		3			4			5			6
Побудова креслення базисної сітки
1 2 3 4 5 6 7		Ширина сітки Ширина спинки Ширина пілочки Рівень лопаток Рівень глибини пройми Рівень лінії талії Рівень лінії стегон		А _оа₁ А _оа а ₁а ₂ А _о У А _о Г А _о Т Т Б			А_оа₁=С_гІІІ+П_г+1 А_оа = Ш _с + П _шс а₁а₂ = Ш _г + +(С_гІІ - С_гІ) + П_шп А_оУ=0,4Д_тсІІ А_оГ=В_прз+П_спр+ +0,5 П_дтс А_оТ=Д_тсІІ+П_дтс ТБ=0,5*Д_тсІІ- 2,0			48,0+7,5+1 18,2+1,6 17,2+(50,2- -45,7)+1,5 0,4 * 43,0 21,4+2,5+0,5*0,5=21,4+2,5+0,5 43,0+0,5 0,543-2=21,5-2			56,5 19,8 23,5 17,2 24,1 43,5 19,5
1		2		3			4			5			6
Побудова креслення спинки
8 9 10 11 12 13 14 15 16		Ширина горловини спинки Висота горловини спинки Рівень лінії низу Ширина плеча спинки Рівень плечової точки Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка		А_оА А₂А₁ А Н₁ А₂ П₁ Т₁₁П₁ П П₂ Г₁П₃ Г₁1 Г₁Г₂			А_оА₂=С_ш/з+П_шг А₂А₁=А_о^/А₂/3+ +П _вгс АН₁=Д_н+П_дтс А₂П₁=Ш_п+П_пос Т₁₁П₁=В_пкІІ+ +П_дтс+0,7 Г₁П₃= Г₁П₂/3+2,0 Г₁1=0,2* Г₁Г₄+ +0,5 Г₁Г₂= Г₁Г₄/2			18,3/3+1= =6,1+1 7,1/3+0,2 65,2+0,5 13,3+2,0+ +0,5 43,3+0,5+ +0,7 19,8/3+2,0 0,2*13+0,5 13/2			7,1 2,5 63,0 15,8 44,5 0,5 8,6 3,1 6,5
Побудова креслення пілочки
17 18 19 20 21 22	Пониження лінії талії Довжина пілочки до лінії талії Відведення лінії Ширина горловини пілочки Глибина горловини пілочки Положення центру грудей			Т₃ Т₈ Т₈А₃ А₃ А₃₁ А₃₁ А₄ А₃₁ А₅ Г₃ Г₆	Т₃Т₈=0,5 Т₈А₃=Д_тпІІ+П_дтс А₃А₃=0,5 А₃₁А₄=С_ш/3+П_шг А₃₁А₅= =А₃₁А₄+1,0 Г₃Г₆=Ц_г+0,5+П_шп						0,5 44,7+0,5+ +0,5 0,5 18,3/3+1,0 10,1+0,5*1,0			0,5 45,7 0,5 7,1 7,6 10,6
1		2		3				4			5			6
23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39		Положення висоти грудей Розхил надгрудної виточки Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Ширина плеча пілочки Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Висота скату Допоміжна точка Висота скату Довжина рукава Довжина рукава до лінії ліктя Ширина рукава по низу Відхилення по низу рукава		А₄ Г₇ А₄ А₉ Г₄П₄ Г₄П₆ П₆ П₆₁ А₉ П₅ П_{6 3} 3-4 Г_{4 2} П₅ П₅^/ О₁ О₂ О₁ Р_н= О₁ Р_л Р_п О₃= Р_лО₄ О₃ М О₃ Л М М₁ М₁ М₂				А₄Г₇=В _гІІ А₄А₉=2(С_гІІ– - С_гІ)2,0 Г₄П₄= Г₁П₂– 0,5 Г₄П₆= Г₄П₄/3 А₉П₅=Ш_п П₆₃= П₅П₆/2 3-4=1,0 Г₄₂=0,2* Г₁Г₄ П₅П₅^/=0,3 О₁ О₂=В_ок О₁Р_н=О₁Р_л= Ш_рук/2 Р_пО₃=Р_лО₄=О₁* О₂= В_ок О₃М=Д/_г– 1,0 О₃Л= О₃М/2 +3,0 ММ₁=Ш_рук_вн М₁М₂=0,5			27,0 2(50,2- -45,7)2,0 19,5-0,5 19/3 13,3 13/2 1,0 0,2*13,0 0,3 17 17,8/2 17 61-1,0 60/2+3,0 14,0 0,5			27,0 11,0 19,0 6,3 0,6 13,3 6,5 1,0 2,6 0,3 17 8,9 17 60 33 14,0 0,5
Побудова креслення основи рукава
1		2		3		4			5			6
40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55		Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка Допоміжна точка		Р_{п 1} 1 – 1^/ Р_л Р₃ Р₃ Р₃^/ О₃ О₅ О₂ О₆ О_{5 2} О_{6 3} 1 – 1^// Р₃ Р₃^// Р_п Г₂ Р_{п 8} Р₃^//₄ 4 – 5 ЛЛ₁ Л₂ Л₃		Р_{п 1}=Г₄П₆ 1-1^/=0,5 Р_л Р₃=Г₁П₃ Р₃ Р₃^/=0,5 О₃О₅=О₂О₃/2-2,0 О₂О₆= О₂О₆/2 О_{5 2}=2,5 О_{6 3}=2,0 1 – 1^//=1 – 1^/=0,5 Р₃Р₃^//= Р₃ Р₃^/=0,5 Р_пГ₂=Г₁Г₄+0,5 Р_п8=Г_{4 2}+0,5 Р₃^//₄=4Г₂=Р₃^//Г₂/2 4 – 5=1,0 ЛЛ₁=0,7 Л₂ Л₃=1,0			6,8 0,5 8,9 0,5 8,9/2-2,0 8,9/2 2,5 2,0 0,5 0,5 14/2+0,5 2,8+0,5 13/2 1,0 0,7 1,0			6,8 0,5 8,9 0,5 2,4 4,4 2,5 2,0 0,5 0,5 7,5 3,3 6,5 1,0 0,7 1,0
Побудова креслення конструкції одношовного рукава
56 57 58 59 60		Побудова лінії ліктя Оформлення лінії низу Ширина ліктьового перекату вгорі Величина випуклості по лінії ліктя Допоміжна точка		Л₁Л₂₁ М М₁₁ Р_пР₁ Л₁Л₂₂ ММ₃		Л₁Л₂₁= Л₁Л₃/2 М М₁₁= М М₂₂/2 Р_пР₁= О₁ Р_п Л₁Л₂₂=0,8 ММ₃= ММ₁₁			16,5/2 14/2 8,9 8,0 7,0			8,5 7,0 8,9 8,0 7,0
1			2	3		4			5			6
61 62 63 64 65 66 67 68			Допоміжна точка Допоміжна точка Ширина ліктьового перекату вгорі Величина випуклості по лінії ліктя Ширина ліктьового перекату внизу Величина випуклості по лінії ліктя Допоміжна точка Допоміжна точка	М₃ М₃₁ Р_пР₈^/ Р_л Р₂ Л₃ Л₄₁ М₂М₄ Л₃Л₄₂ Р₂₁ 6 6-7		М₃ М₃₁=0,5 Р_пР₈^/=Р_п8 Р_л Р₂= Р_лО₁ Л₃ Л₄₁=Л₃Л₂₁ М₂М₄= М₂М₁₁ Л₃Л₄₂= Л₃Л₄₁= = Л₃Л₂₁ Р₂₁ 6=Р₂Р₃^//2 6 - 7=1,0			0,5 3,3 8,9 8,0 7,0 8,0 12/2 1,0			,5 3,3 8,9 8,0 7,0 8,0 6,0 1,0
Побудова коміра
69 70 71 72			Довжина горловини спинки Ширина відльоту коміра Висота стінки коміра Ширина коміра	А₄3 3₁ 3₂ А₄3₃ 3₃3₄		А₄3=ℓ_гс=10 3₁ 3₂=4,0 А₄3₃=3,0 3₃3₄=9,0			10 4,0 3,0 9,0			10 4,0 3,0 9,0

https://www.kazedu.kz/referat/187658/3

https://vunivere.ru/work24100/page2

ШВЧК – 3.3.2. Визначення асортименту та властивостей тканин

Асортимент тканин для виготовлення суконь.

Асортимент тканин для виготовлення халатів.

Асортимент тканин для виготовлення блуз.

Асортимент тканин для виготовлення виробів плечового асортименту. Волокнистий склад тканин. Властивості, характеристика тканин за призначенням. Натуральні целюлозні тканини. Натуральні білкові тканини. Натуральні шовкові тканини. Тканин із хімічних волокон. Тканин із синтетичних волокон. Прикладні та з'єднувальні матеріали. Фурнітура.

ТКАНИНИ ДЛЯ СУКОНЬ , ХАЛАТІВ, БЛУЗ

Асортимент платтєво-сорочкових тканин дуже багаточисельний та різноманітний за волокнистим складом, структурою, оздобленням. Він нараховує декілька сотень артикулів бавовняних, лляних, вовняних та шовкових тканин.

Тканини для суконь виробляють різними видами переплетень. За характером забарвлення їх випускають відбіленими, гладкофарбованими, надрукованими, строкатими, меланжевими, мулінованими та меланжево-строкатими. Тканини для суконь та блуз дуже різноманітні за видами оздоблень. їх випускають гладкими (гладдєвими), ворсовими (з розрізним або начісним ворсом), гофрированими, тисненими, травленими, флокірованими, з різноманітними за технікою виконання друкарськими малюнками, зі спеціальними оздобленнями, які покращують експлуатаційні якості тканин. За призначенням платтєві тканини поділяються на тканини для нарядних, повсякденних та домашніх суконь; жіночих та для дівчаток. Вимоги до тканин визначаються їх призначенням.

Тканини для нарядних суконь повинні відповідати основній функції - мати красивий зовнішній вид, відповідати за колористичним оформленням, фактурою, оздобленням сучасному напрямку моди та стилю. Вимоги з гігієнічності, зносостійкості та вартості для таких тканин не дуже суворі.

Тканини для повсякденних та домашніх суконь, поряд з красивим зовнішнім видом, повинні мати добрі показники гігієнічних властивостей, високу зносостійкість, раціональну вартість.

Тканини для сорочок за структурою виробляють переважно гладдєвими, переплетеннями: полотняним, різними комбінованими (поздовжньо-смугастими), саржевим та похідними від нього, деякі види - простими жакардовими (на основі полотняного). За забарвленням їх випускають відбіленими з високим ступенем білизни, гладкофарбованими переважно в світлі кольори, строкатими в клітинку або смужку, деякі види - надрукованими (в клітинку або смужку) та меланжевими. З метою покращання експлуатаційних властивостей тканин їх піддають різним видам оздоблень: протиусадочним, незминальним, ворсуванню та іншим. За призначенням сорочкові тканини поділяються на тканини для нарядних, повсякденних літніх та зимових сорочок та для верхніх сорочок спортивного типу. Для нарядних сорочок використовують тканини високого ступеня білизни. Для повсякденних сорочок використовують тканини широкої гамми кольорів: гладкофарбовані, надруковані, строкаті, меланжеві. Сорочкові тканини повинні мати красивий, сучасний зовнішній вид, бути гігієнічними, зносостійкими, мати міцне фарбування, раціональну вартість, усадку не більше 3%.

Платтєво-сорочкові тканини - це переважно легкі (70-130 г/м²), м'які, еластичні тканини, але є і жорсткі, більш важкі (до 250 г/м²) та щільні тканини, що визначається їх призначенням.

Волокна. Властивості. Догляд.

В основному розрізняють натуральні та хімічні волокна. Перші, у свою чергу, поділяються на волокна тваринного походження (шерсть і шовк) і рослинні (бавовна, льон, тощо).

Хімічні волокна також поділяють на дві групи: штучні хімічні волокна (целюлозні) - віскоза, модал, ліоцель, купра, ацетат, триацетат, що отримуються з рослинної сировини (целюлози); та синтетичні хімічні волокна - поліестер, поліамід, поліакрил, поліуретан, тощо - вихідним матеріалом яких є нафтопродукти. Шляхом тривалої хімічної переробки, з нафтопродуктів отримують гранулят - він і стає сировиною для виробництва синтетичних хімічних волокон. У розплавленому стані гранули пропускаються через фільтри. В результаті утворюються нескінченні цівки, які залежно від подальшої переробки перетворюються на найрізноманітніші волокна та нитки - від блискучих до матових, від дуже тонких до високооб’ємних, імітуючих шовк, бавовну або шерсть.

Натуральні волокна

Волокна рослинного походження

Бавовна (CO).

Бавовняне волокно отримують з коробочок бавовнику. Якість залежить від довжини волокна - чим воно довше, тим бавовна краща та дорожча.

Властивості. Бавовняне волокно дуже міцне, зручне та теплостійке. Відрізняється прекрасною гігроскопічністю, поглинає багато вологи (20 - 65% від власної ваги) та при цьому не здається вологим. У процесі мерсеризації (обробки розчином їдкого натру при одночасному розтягуванні волокна) бавовняні волокна набувають м’якого блиску, посилюється їх міцність на розрив і вбираюча здатність.

Мерсеризована бавовна у порівнянні зі звичайною - більш міцна, краще фарбується та злегка блищить. Тканина з бавовни майже не гріє, тому чудово підходить для спекотної погоди. Теплозахисні властивості можна підсилити в результаті процесу ворсування. Бавовняна тканина сильно мнеться та при пранні сідає. Особлива обробка - апретування або облагороджування - робить бавовну безусадковою та такою, що не мнеться.

Бавовняне волокно дуже стійке як під час носіння, так і при прасуванні, воно не витягується, не викликає алергії, поглинає вологу.

Вимоги по догляду. Білизну, яку дозволяється кип’ятити, можна прати у пральній машині при температурі 95°С, кольорову білизну - при 40°С. Білу бавовну краще прати універсальним пральним порошком, а кольорові речі - порошком для тонких тканин. Махрові рушники та нижня білизна при сушінні в машині стають дуже м’якими навіть без додавання пом’якшуючих засобів при полосканні.

Однак сушіння бавовняної тканини машинним способом може викликати сильну усадку, тому вдаватися до неї слід тільки при наявності дозволяючого символу. Прасування виробів з апретованої бавовняної тканини здійснюють в режимі «шерсть». В інших випадках вироби з бавовни можна прасувати в режимі «бавовна», причому краще за все, при невеликому зволоженні.

Переваги

Недоліки

· Добре носиться

· М’яка

· Зручна при носінні

· Еластична

· Гарна поглинаюча здатність (гігроскопічність)

· Міцність при пранні

· Натуральний матеріал

· Мерсеризована бавовна більш міцна, гарно блищить

· Легко мнеться

· Сідає

· Жовтіє на світлі

Льон (LI).

Зі стебел цієї рослини отримують лляні волокна, з яких прядуть пряжу для лляного полотна.

Властивості. Лляне полотно має дуже гладку поверхню з матовим блиском, мало забруднюється та майже не обсипається. Льон легко вбирає, зберігає та швидко віддає вологу (до 23%). Завдяки гігроскопічності, одяг з льону позитивно впливає на природну терморегуляцію тіла і прекрасно підходить для літа та тропіків. Лляне полотно - дуже міцний матеріал, а у вологому стані воно ще міцніше, ніж у сухому. Наявність у його складі рослинного клею робить полотно твердішим і жорсткішим, ніж у бавовняних тканинах.
Льон – матеріал, що мнеться, проте мнеться він пластично.

Вимоги по догляду. Лляне полотно добре переносить кип’ятіння. Проте, залежно від виду обробки, його краще прати при більш низькій температурі: кольорове полотно - при 60°С, апретоване - при 40°С, в машині у делікатному режимі. Біле або вибілене лляне полотно перуть із застосуванням універсального порошку, небілений та кольоровий льон - з порошками для делікатних тканин. У сумнівних випадках виріб краще віддати в хімічну чистку. При сушінні в машині, лляний виріб може дати сильну усадку. При прасуванні допускається дуже високий нагрів праски, при цьому тканину завжди слід зволожувати.

Переваги

Недоліки

· Дуже міцний

· Добре носиться

· Дихає

· Гарна поглинаюча здатність

· Легкий

· Холодить у спеку

· Витримує високі температури прання та прасування

· Натуральний матеріал

· Легко мнеться

· Погано прасується

· Сідає після прання та розтягується при носінні

Волокна тваринного походження

Шерсть овеча.

Головним «постачальником» шерстяних волокон є вівця. Крім неї тонку вовну дають і інші тварини - кози кашмірської та ангорської породи, ангорські кролики, лами, альпаки та верблюди.

Позначення, що застосовуються виробниками шерстяних тканин «Reine Wolle» (очищена шерсть) або просто «Wolle» говорять про шерсть низької якості або регенеровану шерсть, яку виготовляють з шерстяної вторсировини. Позначення «Schurwolle» (стрижена шерсть) застосовується лише у тому випадку, якщо шерсть отримана від стрижки здорових живих тварин і містить не більше 7% сторонніх волокон. Reine Schurwolle (очищена стрижена шерсть) містить не більше 0,3% домішок. Виробники тільки такої шерсті мають право використовувати символ, який свідчить про те, що вона відповідає міжнародним стандартам якості (Woolmark).

Властивості. Шерстяні тканини мало забруднюються та майже не мнуться. Нерідко шерстяному одягу досить трохи повисіти у вологому приміщенні, щоб розгладилось зминання і вивітрилися запахи поту, їжі та диму. Поверхня шерстяної тканини відштовхує крапельки води, проте вбирає до 40% вологи у вигляді пари. Сохне шерсть повільно. Однак добре зберігає тепло та має властивість звалюватися, що посилює її теплоізоляційні властивості та робить вітронепроникною.

Вимоги по догляду. Шерсть перуть в основному вручну із застосуванням пральних порошків для делікатних або шерстяних тканин. Температура води при пранні не повинна перевищувати 30°С. Прання слід проводити у великій кількості води. Шерсть не любить довгого замочування. Шерстяні вироби ні в якому разі не труть і не викручують. Їх не вичавлюють, а обережно загортають у махровий рушник, потім не підвішують, а розкладають для сушіння. Ні в якому разі не можна сушити шерстяний одяг у машині, на сонці або на опалювальних приладах. Піджаки, брюки, спідниці і т.ін., краще віддавати у хімчистку. Прасувати шерстяні вироби необхідно в режимі «шерсть», з парою або через вологу тканину.

Переваги

Недоліки

· Добре носиться

· М’якість

· Легкість

· Утримує тепло

· Матеріал природного походження

· Висока еластичність

· Добре прасується

· Мало мнеться

· Витримує високі температури

· Поверхня шерстяної тканини відштовхує крапельки води та легко очищається від бруду

· Мохер і кашемір особливо м’які та блищать

· Мериносова шерсть не колеться, гладка, тонка та м’яка, не подразнює шкіру

· Кашмір - пряжа дуже легка, тепла та м’яка, не колеться

· Ангора надає виробам тепло, м’якість і живу ворсистість

· Сідає та деформується

· Може звалятися

· Котується

· Протирається

· Повільно сохне

· Шерсть мериносової вівці дорожча за звичайну

· Кашмір - пряжа, дуже сприйнятлива до тертя та утворення котунів

Lambswolle / WO

Шерсть від самої першої стрижки молодого шестимісячного ягняти. Шерстяні волоски ще не округлилися та не загрубіли, вони дуже тоненькі, загострені та короткі. Шерсть не міцна на розрив, проте по дитячому ніжна та м’яка, пестить шкіру. Використовується у виробництві товстих трикотажних виробів.

Кашмір (WS)

Це волокно одержують з підшерстя кашмірської кози, батьківщина якої - Монголія, Афганістан, Гімалаї. Живуть кашмірські кози в горах на висоті 5000 м і мають чудову щільну шерсть. Їх не стрижуть, а вибирають пух з остьового та покривного волосся під час зміни волосяного покриву. Вихід пуху, очищеного від остей, дуже малий - від 100 до 200 грам на рік на одну тварину. Високоякісний кашмірський пух - один з найдорожчих натуральних матеріалів. Кашемір може бути білого, сірого, коричневого та чорного натуральних кольорів. Для того щоб перефарбувати шерсть, спочатку витравлюють первісний колір, що призводить до погіршення якості: шерсть стає більш жорсткою та втрачає еластичність. Пряжа з кашмірської кози дуже легка, тепла та м’яка, проте занадто піддається тертю та утворенню котунів, тому кашемір, як правило, змішують з вовняними волокнами у різних пропорціях. Трикотаж з вмістом кашеміру підлягає ручному пранню делікатними засобами при температурі не більше 30°С. Віджимати та викручувати його не можна.

Ангора (WA)

Ця шерсть ангорського кролика. Вичісування пуху проводиться два рази на рік. Висококласну якість має шерстяне волосся довжиною від 6 до 10 см. Більш короткі волоски дуже важко утримати в нитки при прядінні та скручуванні. Саме ця не дуже якісна шерсть випадає або «вилазить» з дешевих шерстяних виробів. Сучасні, гібридно виведені в Німеччині ангорські кролики мають довгий ворс з дивовижним блиском і високим коефіцієнтом теплозбереження. Цих тварин стрижуть п’ять разів на рік і отримують 900 - 1000 грам високосортної шерсті від кожної стрижки. Незважаючи на тонкість, волоски ангори дуже міцні. Ангорська шерсть найчастіше використовується у поєднанні з іншими сортами шерсті та синтетичними волокнами у в’язаних виробах. Нові технології ткацтва дали можливість використовувати ангорську шерсть у сучасних тканих матеріалах. У чистому вигляді вона практично не використовується. По-перше, тому, що досить дорога, по-друге, тому, що абсолютно не еластична. Однак ангора просто ідеальна в суміші з овечою або мериносовою шерстю, акрилом. Вона надає виробам тепло, м’якість і живу ворсистість.

Мохер (WM)

Цю пряжу отримують з шерсті ангорської кози. Прямі волокна, при довжині одиничного волокна 120 - 300 мм, майже не скачуються. Вироби з тканин, до складу яких входить мохерова шерсть, мають своєрідну гладкість і шляхетний блиск та шовковистість. Мохер - відмінний регулятор тепла. Тканини, що містять високий відсоток якісного мохеру, дуже добре носяться, проте потребують особливого догляду та важко шиються. Kid-Mohair - це шерсть молодого ангорського козеняти, особливо ніжне та струмуюче, мов шовк, волосся. Мохерова шерсть досить дорога, і її найчастіше прядуть з вовняною або штучною ниткою. Мохер добре забарвлюється, легко очищується від бруду. Перуть його дуже обережно, щоб не втратити «пухнастості».

Шелк (SE).

Натуральне шовкове волокно отримують з коконів тутового шовкопряда, тобто гусені, що зустрічаються в природі або спеціально розводяться людиною. Найбільш високоякісним сортом шовку вважається кручений шовк з довгих ниток, що добуваються з центру кокона. Довжина такої нитки може досягати навіть одного кілометра.

Властивості. Одяг з шовку приємно носити у будь-яку погоду. Він гріє в холод і дає прохолоду в спеку. Будь-яка шовкова тканина вбирає вологу в кількості, рівній майже половині власної ваги, та при цьому на дотик не видається вологою. Шовк швидко випаровує вологу з поверхні шкіри. Однак піт може стати причиною появи незмивних плям, які роблять шовк ламким. Залежно від якості, виду переплетення волокон та оздоблення, шовкові тканини бувають дуже легкими та м’якими або важкими та жорсткими. Відповідно, мнуться більше чи менше. Недоліком є їх низька світлостійкість.

Вимоги по догляду. Шовковий одяг рекомендується віддавати в хімчистку. Вона обов’язкова для виробів з тафти, шовкової парчі, шифону, органзи, шовкового сатину та жоржета. Набивні та темні шовкові тканини теж краще віддавати у чистку, оскільки шовк при пранні сильно линяє. Перуть його вручну, при 30°С м’яким пральним порошком. Не слід терти шовкову тканину руками, вичавлювати або викручувати. Спочатку шовк потрібно добре прополоскати у теплій, потім у холодній воді. Наприкінці полоскання у воду можна додати трохи оцту - це освіжає колір. Шовк не можна сушити машинним способом, а також на сонці або біля опалювальних приладів. Вологі шовкові вироби слід обережно загорнути у тканину та злегка віджати воду. Прасують шовк помірно нагрітою праскою в режимі «шовк» з виворітного боку, у трохи вологому вигляді. При прасуванні тканину не можна збризкувати: від цього на ній можуть з’явитися плями.

Переваги

Недоліки

· Гарний

· Тонкий дихаючий матеріал

· Хороша поглинаюча здатність

· М’який

· Легко прасується

· Добре носиться

· Гріє в холод і дає прохолоду у спеку

· Приємно носити у будь-яку погоду

· Гіпоалергенний

· Не можна прати, тільки хімчистка

· Нестійке фарбування

· Погано складається (січеться у складках)

· Дорогий

· Чутливий до поту, який може стати причиною появи незмивних плям, що роблять шовк ламким

· Не можна сушити на сонці

Хімічні волокна

Штучні целюлозні волокна

Віскозні волокна (VI).

Віскоза є найбільш натуральним з усіх хімічних волокон. Її отримують у процесі регенерації целюлози з деревини хвойних порід (ялина, сосна) за допомогою реакції з натрієвим лугом і сірковуглецем. Целюлоза розчиняється у воді та утворює в’язку масу. Пропущені через дрібні отвори цівки віскози при затвердінні стають віскозними волокнами. Таким чином, віскоза являє собою натуральну целюлозу без сторонніх домішок. Сучасні складні хімічні процеси дають величезний асортимент різних за своїми основними якостями віскозних волокон. Залежно від призначення вони виготовляються з блискучою або матовою поверхнею. Віскозній тканині можна надати вигляду шовку, бавовни або шерсті, змінюючи блиск, товщину волокон або «завиваючи» їх. Наприклад, потовщення та вузлики на волокнах здатні надати їй вигляду льону. Віскоза м’яка, з шовковистим блиском, добре вбирає вологу. Використовується в суміші з іншими матеріалами, найчастіше з еластаном. Він надає полотнам з віскозних волокон еластичність, і вони не так мнуться. Вироби з віскози легко перуться, проте з ними потрібно поводитися дбайливо.

Властивості. Віскозні волокна вбирають вологу краще, ніж бавовна, проте вони менш міцні у вологому стані та не так добре носяться. За своїми фізико-хімічними властивостями віскозні волокна повторюють натуральні матеріали (бавовна, шерсть), а по блиску та гладкості змагаються з шовком.

Вимоги по догляду. Віскозу рекомендується прати вручну або в машині в делікатному режимі при 30-40°С пральним порошком для делікатних тканин. Віскозні тканини можна терти, викручувати або віджимати в центрифузі, їх можна підвісити для сушіння абсолютно мокрими або, загорнувши в простирадло, обережно віджати. Їх також заборонено сушити в машині. Прасують віскозу праскою в режимі «шовк» у вологому стані або через вологу тканину. Вироби з віскозної тканини можна віддати в хімічну чистку.

Переваги

Недоліки

· Блищать

· Струмують

· Дихають

· Легкі

· Добре фарбуються та зберігають колір

· За своїми фізико-хімічними властивостями повторюють натуральні матеріали

· Легко мнуться

· Всідаються

· Слабкі абсорбуючі властивості

· Мають схильність жовтіти під впливом штучного світла та тепла

Модал (MD).

Це волокно, перетворене з целюлози бука. Вважається більш сучасним різновидом віскози.

Властивості модала. Вироби з модала приємні, шовковисті на дотик, добре вбирають вологу, «дихають», не сідають при пранні, зберігають форму, мають м’який блиск, довго зберігають інтенсивність фарб, не викликають алергії. За фізико-хімічними властивостями модал можна порівняти з бавовною. Вироби з нього міцніші, ніж з віскози. Він використовується у високоякісних і дорогих колекціях. У суміші з бавовною надає тканині тонкого блиску та елегантного вигляду. Суміш бавовни з модалом замінює процес мерсеризації бавовни.

Вимоги по догляду. При пранні бажано вивертати виріб навиворіт і уникати використання відбілюючих засобів, оскільки вони викликають скочування матеріалу.

Переваги

Недоліки

· Цупкіший за віскозу

· Менше за віскозу мнеться

· Дихає

· Не сідає при пранні, зберігає стабільність форми

· Шовковистий на вигляд

· М’який на дотик

· За властивостями дуже схожий на бавовну

· Міцніший за віскоз

· Дещо дорожчий за віскозу

Купра (CUP).

Купра-нитки виготовляються з бавовняної целюлози. Вона розчиняється мідною сіллю та аміаком (від лат. cuprum copper - мідь), потім з цієї маси прядуть нескінченні нитки з матовим блиском, які сильно нагадують натуральний шовк. Волокно дуже тонке та гладке. Це найбільш благородне, якісне та дороге волокно на основі целюлози. Процес виробництва є екологічно брудним і відрізняється значною витратою вартісної міді.

Властивості. Купра-тканини поводяться, як шовкові: добре поглинають вологу, прекрасно дихають, приємні у спеку та зігрівають у холод. Драпуються гарними хвилями, що робить їх незамінними для елегантних суконь і блуз.

Вимоги по догляду. Для купра-тканин рекомендується машинне прання в делікатному режимі при температурі 30-40°С або ручне прання засобами для делікатних тканин. Їх не можна терти, викручувати або сильно полоскати, сушити в машині. Прасують тканину після повного висихання з виворітного боку в режимі «шовк».

Переваги

Недоліки

· Найблагородніше та якісне волокно, що виготовляється на основі целюлози

· М’який, струмуючий, схожий на шовк

· Дихає

· Відмінно тримає форму, міцний

· Переться в машині

· Завдяки особливій обробці може виглядати, як замш

· Вартісне волокно

Ацетат (AС) і триацетат (TA).

На відміну від віскози ацетатні та триацетатні волокна складаються не з чистої целюлози, а з ацетил-целюлози (відходів целюлози).

Властивості. Тканини з ацетатного та триацетатного шовку мають злегка блискучу поверхню та зовні дуже схожі на натуральний шовк. Вони прекрасно зберігають форму та майже не мнуться. Ацетатний шовк погано поглинає вологу (усього 6% від власної ваги), проте швидко сохне. Він погано переносить високі температури (при 210°С плавиться) та розчиняється в ацетоні. Триацетат шовк поглинає ще менше вологи, ніж ацетатний, проте має більшу теплостійкість (температура плавлення близько 300°С) і добре зберігає форму при плісировці.

Триацетат шовк переносить звичайне машинне прання при температурі до 70°С і прасування в режимі «шовк/шерсть». Що до іншого, з виробами з триацетатного поводяться так само, як з ацетатного шовку. Віскоза, змішана з ацетатом, використовується в якості підкладки.

Вимоги по догляду. Для ацетатного шовку рекомендується ручне або машинне прання при 30°С в режимі для делікатних тканин. Можлива хімічна чистка. Одяг з ацетатного шовку ні в якому разі не можна сушити в машині, для сушки його підвішують. Ацетатний шовк швидко сохне та не потребує прасування. Якщо ви все ж побажаєте його підпрасувати, робіть це з виворітного боку ледь теплою праскою. Триацетат шовк переносить звичайне машинне прання при температурі до 70°С і прасування в режимі «шовк/шерсть». Що до іншого, з виробами з триацетатного поводяться так само, як з ацетатного шовку.

Переваги

Недоліки

· Блискучий

· Тримає тепло

· Швидко сохне

· М’який на дотик

· Мало мнеться

· Неміцні шви

· Низька термо- та зносостійкість

· Значно електризується

Бамбук.

Це волокно з’явилося на ринку зовсім недавно. Між тим на Сході воно поширене не менше бавовни. Однак своїми властивостями багато в чому перевершує її.

Бамбук - найбільш швидкозростаюча рослина у світі: вона може збільшуватися у висоту до 22 м за місяць. Його розведення не вимагає застосування добрив і пестицидів, тому бамбукове волокно є екологічно чистим матеріалом. Процес виробництва цього волокна (шляхом використання пари та кип’ятіння) не завдає шкоди навколишньому середовищу. На відміну від заготівлі деревини, вирубка бамбука не пошкоджує верхній шар ґрунту і не знищує саму рослину, тому вона швидко відновлюється, не накопичуючи забруднень у стовбурах.

Бамбукове волокно має натуральний блиск, м’якше за бавовну та на дотик нагадує шовк. Тканина з бамбукових волокон не викликає роздратування, має натуральні антимікробні та дезодоруючі властивості, містить антимікробний компонент bamboo kun, що запобігає розмноженню бактерій. Експериментально встановлено, що понад 70% бактерій, наявних на бамбуковому волокні, гинуть.

Білизна з бамбукового волокна дуже комфортна завдяки незвичайно пористій структурі. Волога з поверхні шкіри миттєво поглинається тканиною та випаровується. Ця властивість бамбукового полотна виражена навіть більше, ніж у бавовни, яка славиться високим ступенем поглинання.

Синтетичні волокна

Поліестер (PL, PES).

Це поліефірне волокно, найрізноманітніше з усіх синтетичних волокон.

Властивості. Поліестер характеризується найвищою немнучкістю. Класична суміш - це 50% поліестеру з 50% шерсті або з 50% бавовни. Поліестер має дуже гарну стійкість до світла, є термостійким волокном, чудово чиститься та легко переться. Волокно термопластичне, завдяки чому вироби добре зберігають ефекти плісе та гофре. По стійкості до стирання та вигинам поступається лише капроновому волокну. Однак поліестер має дуже низьку гігроскопічність, підвищену жорсткість, погано фарбується, електризується та занадто котується. Від усіх цих недоліків можна позбутися при виробництві надтонких мікроволокон (mickofibre).

Вимоги по догляду. Поліестер можна прати в машині при температурі 40°С. Деякі поліефірні волокна переносять температуру в 60°С. При більш високому нагріванні на тканині можуть утворитися зім’яті складки, які потім дуже важко видалити. Білі тканини слід прати універсальним порошком, кольорові - порошком для делікатних тканин. Поліестер можна лише злегка підсушувати в машині при невисокій температурі, проте в жодному разі не насухо. При цьому необхідно дотримуватися правил догляду, що зазначені на етикетці, щоб не з’явилися зім’яті складки, які важко видаляються. Трикотаж з поліестеру сушать тільки у розкладеному вигляді. Поліестер не потребує прасування, однак якщо воно все ж знадобиться, прасувати необхідно помірно нагрітою праскою (у режимі «шовк») і через вологу тканину. Вироби з поліестеру можна віддавати в хімчистку.

Поліамід (PA).

Найбільш відомими поліамідними тканинами є нейлон, капрон. Найвідоміші мікроволокна з поліаміду - тактель, мерил, кордура, саплекс.

Властивості. Ті ж, що і у поліестеру. Поліамідні волокна - найміцніші з усієї сировини текстильної продукції відносно розриву та стирання. За рахунок своєї чудової міцності, у поєднанні з шерстю та бавовною, поліамід наділяє тканини міцністю та стабільністю. У процесі ткацтва сумішевих волокон сприяє утворенню складних і цікавих структур і з’єднань/плетінь ниток.

Вимоги по догляду. Ті ж, що і у поліестеру. Проте поліамідне волокно більш чутливе до нагріву, тому прати його потрібно при температурі не вище 40°С. Прасують поліамід при найнижчому нагріванні та без пари.

Поліакрилонітрильні волокна (PC).

Найвідоміші тканини - акрил, нітрон, куртель і орлон.

Властивості. Найбільш м’яке, шовковисте та «тепле» синтетичне волокно. Поліакрил виготовляється майже виключно у вигляді високооб’ємних звивистих тканин і тому на дотик дуже нагадує шерсть. Водночас він перевершує шерсть за теплозахисними властивостями. Проте по стійкості до стирання поступається навіть бавовні. Відрізняється незначним зминанням і усадкою, низькою гігроскопічністю, сильно електризується та котується, проте котуни, завдяки невисокій міцності, у процесі носіння зникають. Для усунення недоліків створені модифіковані волокна - модакрилові (МА).

Вимоги по догляду. Ці вимоги такі ж, як у поліестеру, проте прати вироби з РС слід при температурі не вище 30°С. Сушіння машинним способом виключається.

Еластан (EL).

Ці високоеластичні волокна здатні розтягуватися в семикратному розмірі, а потім стягуватися до первісної довжини. Еластанові волокна (найвідоміші - під торговою маркою ЛАЙКРА/LYCRA), як правило, використовуються в якості добавок в тканину та майже ніколи не застосовуються у чистому вигляді. SPANDEX - американська назва еластану. Додавання еластану в тканини та трикотаж покращує споживчі властивості, проте водночас і підвищує вартість виробів.

Властивості. Волокна еластану роблять тканини еластичними та, подібно синтетичним волокнам - немнучкими. Тканини з додаванням еластанових волокон дуже міцні, зберігають свою форму та колір, майже не мнуться та не потребують особливого догляду.

Вимоги по догляду. Для усіх тканин з еластанових волокон існують загальні правила - при пранні користуватися порошками для делікатних тканин і не сушити в машині. Температура при пранні та прасуванні визначається хімічним складом тканини.

Мікроволокна.

Такі тканини, як бельсета, тактель, діолен, отримують з поліефірних або поліамідних волокон.

Властивості. Ці нескінченні нитки або волокна у десять разів тонші ниток шовкопряда. Вони переробляються в надзвичайно тонку пряжу, з якої тчуться настільки щільні тканини, що вони стають непроникними для вітру та дощу, однак, водночас, пропускають вологу (піт), що випаровується з тіла, тобто сприяють гарному повітрообміну шкіри. Оскільки вологу вони не вбирають, а пропускають назовні, де вона випаровується, то одяг, зшитий з таких тканин, завжди зсередини приємно сухий. Тканини з мікроволокна дуже м’які та легкі, до того ж мають усі позитивні якості, які цінуються у звичайних синтетичних матеріалах: вони міцні на розрив, не потребують особливого поводження, тощо.

Вимоги по догляду. Вироби з мікроволокон можна прати у машині при температурі 40°С в режимі для делікатних тканин. При полосканні не слід застосовувати пом’якшуючі засоби, інакше тканина втратить свої водовідштовхувальні властивості. Вироби не можна віджимати та сушити. Для сушіння їх підвішують. Прасувати такі тканини, як правило, не потрібно, однак це можна зробити помірно нагрітою праскою в режимі «шовк».

Поліамід

· Поліамідні волокна, додані до натуральних, значно збільшують міцність виробів

· Мало мнеться

Мікрофібра (мікроволокно)

· Нагадує замшу як візуально, так і на дотик

· Має невеликий об’єм, легка

· «Дихаюча», дуже тепла синтетична тканина

· Добре захищає від вітру та дощу, однак, водночас, пропускає вологу (піт), що випаровується з тіла, тобто сприяє гарному повітрообміну шкіри

· Міцна на розрив, не потребує особливого догляду

· Отримують з поліамідних і поліефірних смол

Поліестер

· Дуже міцний матеріал

· Не мнеться

· Легко переться

· Довговічний

· Швидко сохнет

Еластан

· Сумішеві тканини з додаванням еластанових волокон мають підвищену еластичність, добре тримають форму та практичні при носінні. Важливо відзначити у першу чергу, що при догляді за виробами з сумішевих волокон слід орієнтуватися на ту температуру прання та прасування, яку переносять найчутливіші волокна, що входять до складу тканини.

http://dspace.udpu.edu.ua/bitstream/6789/572/1/shveini_vyroby.pdf

26.10.2020 р.

Лабораторно-практична робота.

Асортимент тканин для виготовлення виробів платтяно-блузочного асортименту.

Лабораторно-практична робота.

Прикладні та з'єднувальні матеріали. Фурнітура.

ШВЧК – 3.3.3. Виконання операцій з підготовки до пошиття деталей плечового легкого одягу

Тема: Визначення лицевого та виворотного боків на тканині, напрямок нитки основи та пітткання. Перевірка відповідності деталей крою заданій моделі. Перевірка напряму нитки основи на деталях крою. Прокладання копіювальних стібків. Правила перевірки деталей плечового легкого одягу по лекалам.

Розпочинаючи аналіз переплетення тканин, визначають напрямки ниток основи і піткання, лицевої та виворітної сторін тканини, а після цього замальовують переплетення.

Визначення напрямків ниток основи і піткання.Нитки основи завжди розміщуються вздовж пружка; тканину слід потягти в обох напрямках: вздовж піткання тканина завжди розтягується сильніше.

Якщо уважно препарувальною голкою витягти із зразка кілька ниток в обох напрямках, то можна побачити, що нитка підткання зігнута більше, ніж нитка основи (виключення становлять тканини репсового переплетення). Нитки основи більш гладенькі й жорсткі, сильніше скручені, ніж нитки піткання. Якщо в одному напрямку тканини ідуть кручені нитки, а в іншому – одинарні, то крученими будуть нитки основи. Вони розміщуються рівномірніше, паралельно одна одній.

Визначення лицьового і виворітного боку.

Тканину слід розмістити так, щоб можна було порівняти обидві сторони. Для цього нитки основи і нитки підткання в порівнюваних відрізках тканин повинні лежати в одному напрямку. Оскільки лицьовий бік тканини завжди чистіший, ніж виворітний, то малюнок переплетення виступає на ньому з чіткіше окресленим рельєфом, обробка його якісніша. На деяких тканинах відмінності лицьового і виворітного боків виявляються чітко, на інших вони ледь помітні.

Деякі переплетення підкреслюють лицьовий і виворітний бік, що допомагає розрізнити їх. Наприклад, у сатиновому та атласному переплетеннях лицьовий бік тканини блискучий, а виворітний – матовий.

Тканини підбілені й гладкофарбовані слід розглядати проти світла, відігнувши пальцем край зразка і піднявши його до рівня ока. Лицьовий бік таких тканин буде більш гладенький, ніж виворітний. У ворсових тканинах, якщо їх прорізати, то ворс завжди проглядає на лицьовий бік.

У тканинах з начісним і двобічним ворсом на лицевій стороні ворс густіший, тому, що стрижений. У набивних тканинах малюнок розміщують на лицьовому боці.

Лицьовий бік тканини можна розпізнати за наявністю:

· чіткого набивного малюнку;

· орієнтованого ворсу;

· малюнку ткацького переплетення (у тканин саржевого переплетення на лицьовому боці діагоналі випукліші, тому якщо розглядати тканину в напрямку основи, то вони йдуть знизу вгору, зліва направо; сатинове й атласне переплетення утворюють гладеньку поверхню);

· чіткого жакардового візерунка.

Залежно від структури поверхні та колористичного оформлення тканини поділяють на різнобічні й рівнобічні.

Різнобічні тканини – це тканини, в яких лицьовий і виворітний боки різні за будовою і оформленням. Такі тканини, в свою чергу, можуть бути одно- і дволицевими.

До однолицевих належать тканини, у яких виворітний бік відрізняється від лицьового будовою, обробкою або і тим, і іншим. Виворітний бік таких тканин не може бути використаний на помітних частинах виробу (сатин, ситець, вельвет, бобрик та деякі інші).

До дволицевих належать тканини, у яких лицьовий бік і виворітний відрізняються будовою та обробкою, але обидва боки тканини можуть бути використані як лицьові (креп-сатин, габардин).

Напрямок основних та уточних ниток в тканині

Напрямок основних та уточних ниток в тканині визначають за такими ознаками:

- якщо зразок тканини має пруг, то паралельно йому розташовані нитки основи, а перпендикулярно - нитки утоку;

- напрямок ниток основи та утоку встановлюється розтягом: звичайно в напрямку основи тканина розтягується менш, ніж в напрямку утоку;

- нитки основи в тканині звичайно більш тонкі, ніж уточні та мають більше скручування;

- якщо в тканині однією системою ниток є скручена пряжа, а іншою - одиночна, то скрученою звичайно буває нитка основи;

- основні нитки в тканині розташовані більш рівномірно, ніж уточні, це можна встановити переглядом тканини на просвіт;

- в тканинах з начісним ворсом напрямок начосу співпадає з напрямком ниток основи;

- в тканинах з друкарським малюнком у смужку напрямок смужки звичайно співпадає з напрямком ниток основи;

- в костюмних тканинах з кольоровою просновкою вона за напрямком співпадає з напрямком ниток основи;

- в тканинах з рельєфною поверхнею у вигляді смужок напрямок смужок співпадає з напрямком ниток основи.

Перед тим, як приступити до виготовлення штанів, необхідно ознайомитися з описом зовнішнього вигляду, перевірити наявність деталей крою, правильність розкрою згідно з технічними умовами. Розкрій – важливий і відповідальний процес виготовлення швейного виробу. Він поділяється на два етапи:

- підготовка до розкрою;

- розкрій.

Підготовчі роботи до розкрою включають:

- декатирування тканини;

- розкладку лекал;

- обкрейдування.

При розкрої штанів, тканину верху складають вдвоє, лицьовим боком всередину. Передню та задню половинки штанів розкладають так, щоб нитка основи співпадала з лінією запрасування. З метою економії матеріалу, якщо тканина немає різного відтінку, розкладку лекал можна здійснювати в протилежних напрямках. Якщо тканина має ворс, лекала розміщують тільки в одному напрямку, з метою уникнення різного відтінку на деталях. Після цього розміщують дрібні деталі крою згідно технічних умов.

Розкладка деталей верху чоловічих штанів Розкладка підкладки передніх половинок чоловічих штанів

Розкладка деталей бокової кишені, задньої кишені та леї чоловічих штанів

https://narodna-osvita.com.ua/995--5-vdomost-pro-tkaninu.html

http://tc-1.pto.org.ua/index.php/item/74-perevirka-detalei-kroiu-pidhotovka-do-poshyttia-rozkrii-shtaniv-ta-pidkladky

https://www.youtube.com/watch?v=6AXgwg5m1F8

https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/9436/4/NZShV_NP.pdf

Тема: Обметування зрізів деталей штанів. Обробка виточок, складок. Розмітка місця розташування кишень, виточок, складок і основних контрольних позначок.

ОБРОБКА ВИТОЧОК І М'ЯКИХ СКЛАДОК

ОБРОБКА ВИТОЧОК І М'ЯКИХ СКЛАДОК
Виточки залежно від розміщення на виробі бувають верхні (нагрудні) і виточки по лінії талії.
Верхні виточки розміщують вниз від плечового шва, горловини, пройми або бокового шва. У жіночих виробах ці виточки є основними, вони необхідні для утворення опуклості в ділянці грудей.
Виточки по лінії талії необхідні для прилягання виробу по фігурі на лінії талії. У виробах з щільним приляганням до фігури розхил виточок більший, ніж у виробах напівприлягаючої форми.
Виточки можуть бути розрізні, нерозрізні, виточки-складки, виточки, що переходять у складки або защипи. Розрізні виточки зметуємо, складаючи деталь лицьовою стороною всередину, і зшиваємо, відступивши від зрізів деталі на 1—1,5 см, шов у кінці виточки зводимо нанівець.
Виточки в середині деталі зшиваємо на 1—1,5 см вище одного із кінців розрізу, поступово розширяючи шов до наміченої ширини, і зводимо його нанівець у другого кінця виточки. Слабину, що утворилася у кінці виточок, спрасовуємо.
Нерозрізні виточки зметуємо і зшиваємо по зазначеним лініям. Виточки іноді настрочуємо по лицьовій стороні шовковими нитками.
Виточки, які переходять у складки, зшиваємо, починаючи від згину по ширині припуску, на складку і продовжуємо по боку, І Іотім спрасовуємо. Якщо м'яка виточка повинна бути розпрасо-шшою, то по ширині припуску на складку не строчимо.
Для того щоб в процесі носіння виробу припуск на складку цс зміщувався, закріплюємо його поперечною строчкою після роз-ІІр.чсування виточки з вивороту.
Складки являють собою одну з різновидностей виточок. На неповних деталях виробу їх проектуємо для того, щоб виріб добре Ілягав по лінії талії, або як фасонні лінії. Складки можуть бути зустрічними, байтовими, односторонніми, застроченими по псі /і довжині, або у вигляді защипів.
Односторонні складки — це складки, у яких всі згини з лицьо-ної сторони направлені в один бік, а з виворотної — у другий. Ширина їх залежить від моделі. При заметуванні складок деталь перетинаємо по наміченій середній лінії лицьовою стороною всередину і зметуємо бо боковій лінії, потім зшиваємо.
Видаляємо нитки наметування, складку відгинаємо на один Пік і припрасовуємо. Якщо передбачено моделлю, складка з лицьової сторони може бути оздоблена строчкою, при цьому край гкллдки може бути відлітним. В цьому разі складку зметуємо з вивороту по"наміченій лінії, відгинаємо вбік, заметуємо, припрасовуємо і закріплюємо з лицьової сторони оздоблювальною строчкою. Нитки наметування видаляємо і складки припрасовуємо з вивороту через вологу тканину.
Зустрічні складки — це складки, у яких згини з лицьової сторони направлені один проти одного, азвиворотної — у протилежні сторони.
При зметуванні складки деталь перегинаємо по наміченій середній лінії лицьовою стороною всередину і зметуємо по боковій лінії, потім зшиваємо.
Нитки наметування видаляємо, залишаючи їх тільки на ділянці, де складка буде розходитися. Складка з лицьової сторони може бути оздоблена строчкою, тоді краї складки з лицьової сторони можуть бути відлітними. В цьому разі складку зметуємо з вивороту, розкладуємо на обидві сторони, припрасовуємо і з лицьової сторони прокладаємо оздоблювальну строчку. Припрасовуємо; з вивороту через зволожену тканину.
Бантові складки за зовнішнім виглядом являють собою виворітну сторону зустрічної складки або дві односторонні складки, згини яких з лицьової сторони направлені в протилежні сторони і утворюють «бант».
Обробляємо бантові складки аналогічно зустрічним. Після остаточного спрасування складок, передбачених на виробі, нитки наметування видаляємо і ще раз прасуємо через зволожену тканину для повного видалення слідів ниток наметування.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ

27.10.2020 р.

ШВЧК – 3.3.4. Виконання на машинах або вручну операції простої складності з обробки зрізів, деталей та вузлів плечового легкого одягу

1 Тема: Види та фасони виробів платтяного асортименту.

Асортимент швейних виробів об’єднує і вироби, що не належать до одягу (столова і постільна білизна, спальні мішки, намети, рюкзаки). Сучасний асортимент даної групи одягу складний, різноманітний і включає сотні різних за призначенням видів швейних виробів і головних уборів, що виготовляються із різних матеріалів. Найрозповсюдженішими видами є пальта, костюми, піджаки, жакети, жилети, штани, сукні, спідниці, блузки. З перерахованих видів можна комплектувати одяг різного цільового призначення: для дому, роботи, відпочинку. Одяг має найбільшу питому вагу в асортименті й включає понад 2000 видів. Розібратися в усьому цьому розмаїтті допомагає його класифікація. Єдиної загальноприйнятої класифікації швейних виробів немає. Використовують різні класифікації: навчальну, стандартну, торговельну, класифікацію відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг. У класифікації швейних виробів враховують різноманітні ознаки: призначення, умови експлуатації, сировинний склад матеріалів для шиття, конструкцію, види оздоблення, спосіб виготовлення, розмірні ознаки, сезон, статево-вікові ознаки тощо.Використовують ієрархічний та фасетний методи класифікації.Найприйнятнішою є навчальна класифікація.

За загальним призначенням швейні вироби поділяютьна п’ять класів: побутові, спортивні, спеціальні, відомчі й національні.

Кожний клас за вужчим цільовим призначенням (за умовами експлуатації) поділяють на групи: верхні швейні вироби, легке плаття, білизняні, головні убори, вироби, що не належать до одягу. Групи поділяють на підгрупи.

Верхні швейні вироби поділяють на підгрупу пальто та підгрупу костюмів.

Легке плаття поділяють на такі підгрупи: сукні, сарафани, блузки, сорочки верхні, спідниці, халати, костюми і т.ін.

Натільну білизну поділяють на такі підгрупи: сорочки спідні, сорочки нічні, піжами, спідниці спідні, кальсони, труси, плавки, купальники та інші.

Асортимент легкого одягу

Асортимент легкого одягу дуже різноманітний і включає жіночі й дівчачі сукні, сукні-костюми, сукні-пальта, сукні-халати, сарафани, халати, блузки, жилети, спідниці-штани, фартухи, пляжні ансамблі.

Сукня – плечовий верхній жіночий або дівчачий одяг, яким укривають тулуб, стегна й ноги (частково або повністю), мають найрізноманітнішу конструкцію: можуть бути різної довжини, суцільнокроєними або відрізними по лінії талії, з рукавами різної форми, крою і довжини або без них, з коміром різної конструкції і форми або без нього. Шиють сукні з усіх видів тканин, трикотажних і нетканих полотен, використовують різні форми оздоблення (оздоблювальні строчки, мереживо, вишивку, сутаж, бісер, аплікації, плісе, гофре, оборки, волани, рельєфи тощо).

Сукня-пальто, сукня-костюм, сукня-халат за зовнішнім виглядом нагадують пальто, костюм або халат, а за конструкцією, використаним матеріалом – сукні. Сукні-пальто шиють без підкладки, із застібкою або без неї. Сукні-костюми бувають двох видів: жакет і спідниця або жакет і сукня. Жакет сукні-костюма шиють без підкладки. Сукні-халати – це сукні із застібкою спереду донизу, які нагадують халат.

Сарафан – різновид сукні. Сукня особливого крою, без рукавів і коміра, з плечиками або бретелями. Можуть бути з блузкою або без неї.

Халати – плечовий верхній одяг із розрізом спереду донизу, із застібкою або без неї (з поясом, що зав’язується). Різновидами халата є пеньюар (нарядні халати для вечірнього та ранкового туалету), кімоно.

Блузка – плечовий одяг, який вдягають на білизняний одяг жінок або дівчат, вкриває тулуб до поясної частини або тулуб і стегна. За конструкцією нагадують ліф сукні, випускають різних фасонів: із суцільним передом або розрізним (з двох пілочок), з рукавами різних форм крою і довжини або без них, з коміром різної форми або без нього, з різноманітним оздобленням. Носять блузки навипуск або заправленими у спідницю. Комплекти й ансамблі легкого одягу включають два або більше виробів, кожний з яких є частиною комплекту (сарафан і блузка, спідниця і блузка, штани і блузка, жакет і сукня, жилет і сукня); пляжні ансамблі (купальний костюм, блузка, сарафан, спідниця, халат, головний убор).

2 Тема: Опис зовнішнього вигляду.

Опис зовнішнього вигляду сукні

Сукня жіноча, прямого силуету із змішаного лляного полотна, складається з переду, спинки, рукавів.

Перед суцільнокроєний. По низу оброблений машинною вишивкою.

+Спинка розрізна. Оброблена машинною вишивкою по низу.

Рукава в стилі "Фентезі" на основі втачного, окат обробленний вишивкою.

Оздоблення виробу машинною вишивкою виконано по горловині переду, низу сукні та на рукавах.

Опис зовнішнього вигляду моделі плечового виробу

на прикладі плаща

Плащ, повсякденного призначення, прилеглого силуету, розширений до низу (розширення від лінії стегон), з білої тканини з малюнком (жовтого, сірого та фіолетового кольорів), з вшивним рукавом.

Пілочка з кокеткою та рельєфними швами, які виходять від кокетки і доходять до низу.

В рельєфних швах пілочки розташовані кишені з листочкою з настрочними кінцями.

Спинка з кокеткою та рельєфними швами, які виходять від кокетки і доходять до низу.

Двохшовний прямий рукав на класичну овальну пройму з пришивною манжетою.

Комір - відкладний з суцільно викроєною стійкою 3 см, не прилеглий до шиї.

Застібка центральна на 7 обметаних петель та ґудзиків, також на ліктьових швах пришиті ґудзики оздоблюю чого призначення.

Підборт відрізний.

Підкладка пришивна по низу, оскільки виріб з розширенням, - пілочка та спинка підкладки з центральними рельєфними швами, які виходять з плечових зрізів і доходять до низу.

Щільне прилягання по талії забезпечує пояс, який має оздоблююче призначення.

В рельєфні шви пілочки та спинки, шов пришивання кокетки, шов зшивання нижнього коміра з горішнім, шов зшивання листочки, шов пришивання манжети до рукава та в шов зшивання манжети з підкладкою манжети вшитий кант молочного кольору, який має оздоблюючи призначення.

Оздоблювальні строчки: по краю коміра, краю борту, краю листочки, шві пришивання манжети та по поясу.

Розмірна характеристика моделі :

- зріст 170 - 174 см;

- обхват грудей 80 - 84 см;

- обхват стегон 88 - 92см.

3-4-5-6 Тема: Деталі крою. Назви деталей крою. Зрізи, їх назви.

(На прикладі пальто)

В комплект деталей крою пальто входить велика кількість деталей, яка змінюється в залежності від моделі.

Деталі крою поділяють на основні три групи:

- деталі верху;

- деталі підкладки;

- деталі прокладки.

Деталі крою верху виробу:

1.Спинка. Деталь може складатися з двох частин:

1- зріз горловини спинки;

2- плечовий зріз;

3- плечовий зріз;

4- зріз пройми;

5- боковий зріз;

6- зріз низу;

7- лінія низу в готовому вигляді;

8- середина спинки.

Н.о. проходить паралельно лінії, проведеної вздовж посередині деталі. Допустимі відхилення від н.о.:

- для гладкофарбованих- 2%;

- для тканин з ярко вираженим малюнком – 0,5%.

2.Пілочка. Складається з двох частин:

1- плечовий зріз;

2- верхня виточка (нагрудна);

3- зріз горловини пілочки;

4- точка уступу;

5- уступ лацкану;

6- зріз лацкану (чи уступ борта у виробах з застібкою доверху);

7- лінія перегину лацкану;

8- лінія напівзаносу;

9- зріз борту;

10- зріз низу;

11- лінія низу в готовому вигляді;

12- боковий зріз;

13- зріз пройми;

14- ліня кишені;

15- талієва виточка;

Н.о. проходить паралельно лінії напівзаносу.

Допустимі відхилення від н.о.: тільки для гладко фарбованих -1%.

Примітка: Для правильного зєднання деталей на бокових зрізах полочки і спинки, зрізах пройм і окатів рукавів, ставлять контрольні знаки (надсічки)

3. Рукави.

3.1. Верхня частина ( 2 деталі):

1- зріз окату;

2- ліктьовий зріз верхньої частини рукава;

3- зріз низу рукава;

4- лінія низу рукава;

5- передній зріз;

6- лінія переднього перекату;

7- лінія ліктьового перекату;

8- ліктьова виточка.

Н.о. проходить паралельно лінії, що з’єднує верхні і нижні точки передніх зрізів частин рукава.

Допустимі відхилення від н.о.: для гладко фарбованих -3-4%; для тканин з ярко вираженим малюнком- 1%.

3.2. Нижня частина (2 деталі):

1- зріз окату нижньої частини;

2- ліктьовий зріз;

3- зріз низу рукава;

4- лінія низу;

5- передній зріз рукава.

Н.о. проходить паралельно лінії, що з’єднує верхні і нижні точки передніх зрізів частин рукава.

Допустимі відхилення від н.о.: для гладко фарбованих -6%; для тканин з ярко вираженим малюнком- 3 %.

4. Підборти (2 деталі):

1- вершина (плечовий зріз) підборта;

2- раскеп;

3- точка уступу;

4- уступ;

5- зовнішній зріз підборта;

6- зріз низу;

7- внутрішній зріз підборта.

Н.о. проходить паралельно зовнішньому зрізу підборта на його прямій ділянці.

Допустимі відхилення від н.о.: тільки для гладко фарбований тканин – 5%.

5. Комір (відкладний)

На мал.: а - комір з застібкою з лацканом, б - комір з застібкою доверху.

Комір складається з двох частин: верхнього та нижнього коміра.

5.1. Верхній комір (1 деталь):

1-відліт коміру;

2-кінці коміру;

3-раскеп;

4-зріз стійки;

5-лінія перегину стійки;

6-лінія середини верхнього коміру.

Н.о. проходить паралельно лінії середини коміра.

Допустимі відхилення від н.о. тільки для гладкофарбованих- 5%.

5.2. Нижній комір (1 деталь)

Складається з однієї деталі або двох частин.

Так як н.о. проходить паралельно зрізам раскепів у виробах з лацканами (а) чи паралельно кінцям коміру у виробах з застібкою доверху (б).

Відхилення від н.о. у виробах з лацканами (а) не допускається, а у виробах з застібкою доверху складає -20%.

6. Хлястики, пояси, пати і інше.

Н.о. на дрібних деталях проходить паралельно лінії, проведеної поперек деталей, і як на основних деталях.

7. Деталі крою кишень.

В залежності від виду кишені.

Деталі крою підкладки

Деталі крою підкладки складаються з пілочок, спинки, деталей рукава, деталей кишень. Викроюють деталі з підкладкової тканини у відповідності з виробом верху; н.о. на пілочках, спинках, рукавах проходять так як, і на основних деталях.

Деталі крою прокладки

1. Бортова прокладка буває трьох видів - м’яка, напіввільна, щільна.

В залежності від виду бортової прокладки змінюється кількість деталей крою.

2. Прокладка по низу рукава. Прокладку викроюють з не клейових матеріалів шириною 6-7 см; з клейових матеріалів-ширина дорівнює ширині припуску низу рукава.

3. Прокладка нижнього коміра- викроюють з двох частин- зклейових і не клейових матеріалів. Н.о. на прокладці проходить так як,і на основній деталі.

4. Прокладка кишені. До прокладки кишені відносять деталі для дублювання накладних кишень і листочок; кромки для накладних кишень, кишень в рельєфах і листочок, повз довжники.

5. Кромка. Кромку прокладають по борту лінії перегину лацкана, по проймах і низу виробу. Ширина кромки 1-1,5 см. Буває клейова і не клейова.

http://jak.koshachek.com/articles/detali-kroju-plattja.html

Назви ліній та зрізів.
1. Спинка.

· зріз горловини спинки;

· плечовий зріз;

· зріз пройми;

· боковий зріз;

· зріз низу;

· лінія низу в готовому вигляді;

· середина спинки.

2. Пілочка – перед.

· зріз горловини пілочки;

· плечовий зріз;

· зріз пройми;

· боковий зріз;

· зріз низу;

· лінія низу в готовому вигляді;

· середина пілочки або середній зріз пілочки (у виробах з розрізним передом).

3. Рукав. Верхня частина ( 2 деталі):

· зріз окату;

· ліктьовий зріз верхньої частини рукава;

· зріз низу рукава;

· лінія низу рукава;

· передній зріз;

· лінія переднього перекату;

· лінія ліктьового перекату;

· ліктьова виточка.

28.10.2020 р.

7 Тема: Технічні умови на розкрій.

1. Послідовність підготовки тканини до розкрою

Перед розкроюванням тканину необхідно:

Розпрасувати,
Пересвідчитись, чи нема перекосу ниток. У випадку перекосу вирівняти за допомогою праски.
Продекатирувати перед розкроюванням м’які тканини, або ті, що піддаються усадці. Для цього скласти тканину лицевою стороною всередину, зрівняти кромки та загорнути у вологу тканину на декілька годин. Після цього розкласти тканину на столі, покритому сукном і прасувати добре нагрітою праскою в напрямку Н.О.

Розкрій проводиться по заготовленим лекалам-викрійкам. В індивідуальному пошиві в основному використовують викрійки без припусків. Тому при розкладці необхідно врахувати та пам’ятати цю умову.

Тканину розкласти на столі в розгорнутому вигляді виворітною стороною до гори, або складену вдвоє по довжині лицевою стороною всередину, згином до працюючого.
Розмістити крупні деталі викрійок.
Розмістити дрібні деталі викрійок, використовуючи вільні місця, та слідкуючи за положенням Н.О.
Всі деталі приколоти шпильками по контурах (якщо викрійка виготовлена з кальки).
Обкрейдувати всі деталі гостро відточеною білою або кольоровою кравецькою крейдою. Товщина ліній обведення повинна бути не більше 0,1см.
Нанести на тканині контрольні точки та лінії, що є на викрійці.
Позначити припуски по зрізам на обробку швів.
Розкроїти тканину

2. Фактори, що впливають на економічність розкладки лекал:

ширина тканини,
наявність та напрям ворсу,
наявність та напрям малюнку,
різна насиченість відтінку в протилежних напрямках тканини,
наявність конструктивних та оздоблюючих елементів,
вид крою.

У виробах з оксамиту, плюшу, вельвету всі деталі викроюються з напрямком ворсу догори, а з байки – з напрямком ворсу вниз, щоб при носінні зберігалась гладка поверхня виробу.

	Зріз деталі	Величина припуску на технологічну обробку. (см.)
Пілочка.		Мас. пош.	Інд. пош.
	Зріз борту	1,5	1,5 - 2
	Зріз горловини	1,0	2
	Плечовий зріз	1,5	3
	Зріз пройми	1,0	2 – 3
	Зрізи модельних ліній (рельєф, кокетка і т.д)	1,5	1,5 – 2
	Бічний зріз	1,5	3
	Зріз низу	2,5 - 5	5 - 7
Спинка	Середній зріз	1,5	3
	Зріз горловини	1,0	1,5
	Плечовий зріз	1,5	3
	Зріз пройми	1,0	2 - 3
	Зрізи модельних ліній	1,5	1,5 – 2
	Бічний зріз	1,5	3
	Зріз низу	2,5 - 5	5 - 7
Рукав	Окат	1,0	1,5
	Передній зріз	1,5	1,5
	Ліктьовий зріз	1,5	3
	Верхній зріз двошовного рукава	1,5	2,5
	Покрою реглан	1,5	3
	Зріз низу короткого рукава	2 - 3	2 - 3
	Зріз низу довгого рукава	2,5 - 5	5
Спідниця	Бічний зріз	1,5	3
	Верхній зріз	1,0	1,5
	Зрізи клинів	1,5	3
	Зрізи модельних ліній	1,5	1,5 – 2
	Зріз низу спідниці розширеної	0,7 - 2,5	7
	Зріз низу спідниці прямої	2,5 - 5	4
Брюки	Бічний зріз	1,5	1,5 – 2
	Верхній зріз	1,0	1,5
	Кроковий зріз	1,5	2 - 3
	Середній зріз	1,5	3
	Зріз низу брюк	2,5 - 4	6
Пояс, хлястик	По всіх зрізах	0,7 - 1	0,7 - 1
Комір	Зріз стійки	1,0	1,0
	Зріз відльоту	1,0	1,0
	Зріз кінця	1,0	1,0

При розкрої виробів з парчі, тафти, габардину та інших гладких, блискучих тканин, розкладку лекал теж необхідно виконувати в одному напрямку, так як ці тканини мають різну насиченість відтінку в протилежних напрямках.

Розкладаючи викрійки на тканинах в смужку та клітинку необхідно слідкувати за тим, щоб смужки та малюнок співпадали по кольору та ширині, в бічних швах та посередині кожної деталі: спинки, пілочки, рукава, переднього та заднього полотнищ спідниці.

На однотонних тканинах або тканинах з невизначеним малюнком викрійки можна розкладати в різних напрямках, враховуючи напрям поздовжньої нитки в деталях і найбільш економне використання тканини. При розкрої виробів з ковзких тканин скласти вдвоє, тимчасово зметати або сколоти шпильками та кроїти, поклавши на стіл шорстку тканину, щоб запобігти зсуву розкроюваної тканини.

3. Припуски по зрізам деталей на технологічну обробку.

Технічні умови на розкрій

При викроюванні деталей допускається незначне відхилення від Н.О., яке визначається в % по довжині деталі. Наприклад: якщо довжина деталі становить – 50см, а допустиме відхилення від Н.О. становить 1%, то 50 ∙ 0,01=0,5см, отже відхилення внизу деталі від Н.О. – 0,5см. Для тканин в смужку, клітинку – відхилення не допускаються. (Рис. 1)

Деталі	Розміщення ниток основи в викроєних деталях	Допустимі відхилення від Н.О. %
Деталі з основної тканини
*Пілочка* відрізна чи не відрізна по лінії талії	Вздовж лінії середини переду	1
*Спинка*, відрізна чи не відрізна по лінії талії	Паралельно лінії, проведеній вздовж деталі (з однієї деталі) В середній частині паралельно лінії, проведеній посередині вздовж деталі, в бічних частинах (при складанні частин спинки) паралельно Н.О. середньої частини (з двох, трьох та більше частин)	2
*Спідниця* двошовна пряма, напівсонце та сонце	Паралельно прямій лінії, проведеній вздовж деталі	3
*Спідниця* 4-х - 5-ти клинів, багатошовна	Паралельно прямій лінії, проведеній посередині вздовж кожної деталі	3
*Кокетка* спідниці, спинки та переду ліфу	Співпадає з направленням Н.О. на відповідних осн. деталях. В залежності від моделей кокетки можуть бути викроєні під кутом до Н.О.	1 - 3
*Рукава вшивні*, двошовні.	Паралельно прямій лінії, проведеній посередині вздовж рукава Верхня половинка – паралельно лінії переднього перегину рукава Нижня половинка – паралельно лінії, що з’єднує верхню та нижню точки переднього зрізу	2 3
*Рукава реглан*	Паралельно прямій лінії, проведеній посередині вздовж деталі	2
*Суцільнокроєні рукава*	Співпадає напрямком Н.О. спинки або пілочки	1 - 2
*Відкладні та пришивні манжети, хлястики*	Паралельно прямій лінії, проведеній посередині вздовж деталі	1
*Обшивки низу рукава*	Співпадає з напрямком Н.О. рукавів. Допускається викроювати обшивки під кутом 45° до напрямку Н.О. рукава	5
*Комір* відкладний	Н.О та утоку проходять паралельно прямій, що з’єднує кінці відльоту	1
*Комір* суцільнокроєний з підбортом	Під кутом 45° до середньої лінії коміра	5
*Нижній комір*	Співпадає напрямком Н.О. у верхньому комірі	3
*Обшивки* горловини пілочки та спинки	Співпадає з напрямком Н.О. відповідних деталей. Допускається викроювати обшивки під кутом 45° до напрямку Н.О.	2
*Підборт*	Співпадає напрямком Н.О. переду	2
*Пояс*	Паралельно прямій лінії, проведеній посередині вздовж деталі	1
*Накладні кишені*	Визначаються конструктором в залежності від моделі	1
*Лісточки, обшивки кишень*	Паралельно прямій лінії, проведеній посередині вздовж деталі. В залежності від моделі, обшивки та лісточки кишень можуть бути викроєні під кутом до Н.О. або в напрямку Н.О. деталей	1
Передні та задні полотнища *брюк*	Для довгих брюк – паралельно лінії, що з’єднує точки середини середини ширини половинок брюк внизу та на рівні коліна. Для коротких брюк напрям Н.О. визначається конструктором	до1

Деталі	Розміщення ниток основи на викроєних деталях	Допустимі відхилення від Н.О. %
Деталі з прокладних матеріалів
Прокладка в *комір*	Прокладка з клейовим порошковим покриттям – співпадає з напрямком Н.О. у верхньому комірі. Прокладка з проламіну – деталі викроюються в любому напрямку	3
Прокладка в *борти*	Прокладка з клейовим порошковим покриттям – співпадає з напрямком Н.О. в основній деталі. Прокладка з проламіну – деталі викроюються в любому напрямку	2
Прокладка в *манжети клапани, лісточки*	Співпадає з напрямком Н.О. у верхньому	3

http://um.co.ua/13/13-9/13-94728.html

8-9 Тема: Різновиди виточок і підрізів.

Види виточок та їх обробка. Форма одягу створюється конструктивними лініями бокових, плечових зрізів, пройми, а також конструктивними лініями виточок. Основні форми виточок і складок по лінії талії:

- м'яка складка (вертикальні лінії визначають середину складки та її ширину, горизонтальні - довжину складки);

- виточка, що переходить у м'яку складку;

- виточка, яку застосовують для створення в одязі щільно прилягаючої форми, з визначенням лінії талії (у верхній частині - за рахунок вигнутих ліній, а в нижній - за рахунок увігнутих);

- в одязі прилягаючої форми по нижній частині і м'якої - по верхній;

- виточка для легкого приталення, з невираженим розміром талії;

- асиметричні виточки.

Виточки бувають: плечові, нагрудні, ліктьові й талієві.

Обробка виточок. Перед зшиванням виточки обводять крейдою. Виточки можуть переходити у м'які складки, іноді їх заміняють защипами, складками, підрізами, рельєфними швами.

Виточки, що йдуть від зрізу деталі, обводять крейдою з вивороту по допоміжному лекалу трьома лініями. Виточки всередині деталі намічають чотирма лініями. Потім деталь складають пополам, лицьовим боком всередину по середній лінії або суміщають бокові сторони виточки і зшивають їх. Зшиваючи виточки, що йдуть від зрізу деталі, починають строчку від зрізу і зводять її нанівець у кінці. Виточки всередині деталі зшивають від одного кінця до другого по намічених лініях. При індивідуальному пошитті сукні виточки спочатку зметують, а потім зшивають.

Виточки, розміщені від краю деталей, зшивають, починаючи від зрізів, на середині деталі - від одного з кінців виточки. Виточки, що переходять у м'які складки, зшивають впоперек складки і роблять закріпку у вигляді трикутника. Щоб виточка мала гарний вигляд, її спочатку обов'язково прометують по намічених лініях, перевіряють, чи вона на своєму місці та чи виконує ту функцію, з якою зроблена, і лише тоді прошивають на машині.

У випадку, коли виточка асиметрична (фігурна), її починають зметувати з вершини початку або кінця по лицьовому боці виробу або деталі.

Нагрудні виточки складають посередині лицьовим боком всередину і зметують від вузької частини до широкої, а зшивають, навпаки, зводячи строчку нанівець. Кінець виточки закріплюють на машині або зав'язують по внутрішньому її згину. Нагрудні виточки, які переходять у м'які складки, закріплюють під кутом у напрямі зрізу, заокруглюючи строчку в кутиках. Якщо нагрудна виточка глибока, то її розкладають в обидва боки, прометують посередині і припрасовують. Слабке місце, що утворилось в кінці виточки, спресовують.

Плечові виточки обробляють, як і нагрудні, запрасовують їх у бік середини деталі.

Ліктьові виточки обробляють так, як і поперечні, запрасовують до низу рукава.

Талієві виточки обробляють, як і нагрудні, запрасовують до середини переду і спинки. Виточки, розміщені по верхньому зрізу спідниці, зметують від вузької частини до широкої, тобто до талії, а зшивають -від талії до кінця виточки, зводячи нанівець.

Виточки, що йдуть вертикально від зрізів деталей, тобто від плечових швів, горловини, від лінії талії, запрасовують до центра деталі, а виточки, розміщені горизонтально, тобто ті, що йдуть з пройми, бокових зрізів, запрасовують у напрямі низу деталі, слабину в кінцях спресовують.

Обробка підрізів. Підрізи - це прямі або фігурні розрізи, які заміняють нагрудні виточки. Як правило, їх розміщують на ліфі плечових виробів і у поясних верхньої та нижньої частин. Обробляють підрізи зборками, складками та різним оздобленням: кантом, оборкою, клапаном або оздоблювальною строчкою. Під час розкроювання не дорізають до кінця лінії підрізу 1 см. Довший зріз підрізують, призбирують або закладають складочки, щоб його довжина дорівнювала короткому. Краї розрізу складають лицьовими боками всередину, вирівнюючи зрізи, і зметують з боку зборок або складок на відстані 0,7... 1 см від зрізів. Зшивають з боку зборок або складок. У кінці підрізу шов поступово звужують і зводять нанівець, обметують його і відгинають у бік підрізу, який не має зборок або складок.

+При обробці підрізу настрочним швом на зборки або складки з виворітного боку накладають і приметують викроєну смужку з основної тканини. Потім з'єднують зрізи розрізу і смужки, зметують і зшивають з боку розрізу, який не має зборок або складок, смужку відгинають у бік розрізу без зборок, зметують з лицьового боку і настрочують оздоблювальною строчкою.

У підрізі зі складками і клапаном спочатку заметують складки шириною 1,5...2 і глибиною 3...4 см, обробляють клапан. Потім на складки накладають готовий клапан і приметують. Складають лицьовими боками зрізи всередину, зметують по складках, вирівнюючи зрізи розрізу, клапана і складочок, настрочують по складках, одночасно вшиваючи клапан.

https://vunivere.ru/work24098/page2

orumdemo.ru/uk/otnosheniya/vlazhno-teplovaya-obrabotka-vytachki-nazyvaetsya-vto-soedinitelnyh-shvov-i-vytachek-metody-obrabotki-vy/

10-11 Тема: Технологія обробки виточок і підрізів.

Технологія обробки виточок від зрізу деталі 1.Позначити виточку трьома лініями: 1– середня (середина виточки); 2–бічна; 3 – кінець виточки (лінія, що визначає довжину виточки рис.1). 2.Зметати виточку. Перегнути деталь вздовж по середній лінії виточки (лінія1),скласти лицьовими боками всередину. Зметування виконують по бічній лінії (лінія 2) від кінця виточки в напрямі до зрізу деталі (рис. 1). Рис.1 3.Зшити виточку по бічній лінії (лінія 2), починаючи від зрізу деталі в напрямі до кінця виточки, плавно зводячи строчку нанівець. В кінці строчки виконати закріпку (у виробах із щільних тканин) або зав’язати нитки на вузлик (у виробах із тонких тканин), кінці нитки заправити у виточку (рис.2). 4.Запрасувати виточку до середини деталі, а слабину в кінці виточки спрасувати.

ОБРОБКА ТА З'ЄДНАННЯ ПІДРІЗІВ

Підрізи в легкому жіночому платті використовуємо як оздоблення або замість виточок.
Підрізи зшиваємо зшивним або настрочним швом. Для утворення зборок по наміченій лінії прокладаємо дві паралельні строчки машиною або вручну на відстані 0,5 см від краю зрізу і другу — на відстані 0,4—0,5 см від першої. Потім зріз призбируємо і рівномірно розподіляємо зборки. Після утворення зборок довжина зрізу цієї деталі повинна відповідати довжині зрізу відповідної деталі. і.
Зрізи вирівнюємо і зшиваємо з вивороту зшивним швом, в кінці підрізу шов зводимо нанівець і продовжуємо строчку за лінію підрізу на 0,7—1,5 см. Шов з вивороту відгинаємо в бік деталі, на якій зборки не передбачені, заметуємо і припрасовуємо. Зрізи обметуємо.
Якщо за фасоном передбачена оздоблювальна строчка, то її прокладаємо з лицьової деллю.

https://naurok.com.ua/rozrobka-uroku-tehnologiya-obrobki-vitochok-ta-pidriziv-91934.html

http://gala.co.ua/images/content/Uchnyam/Lektsiyni_materialy/KRV-32/3130010.pdf

12 Тема: Види рельєфів та їх обробка.

Види рельєфів

Рельєфи бувають різної конфігурації і застосовується при обробці виробу. Для виконання рельєфу на деталі намічають лінію рельєфу, деталь складають лицьовою стороною всередину, потім прострочують по згину. Ширина шва встановлюється в залежності від фасону. Рельєфний шов може бути прострочені і з лицьової сторони виробу шовковими нитками.

Рельєфні шви бувають застрочні, вистрочниі без шнура і з шнуром, виточні і настрочні.

Застрочні рельєфи виконують по лицьовій стороні деталі (чи по виворітній), перегнутого по надсічку.

Відстань від рядка до перегину 1,5-2 мм. При виконанні декількох паралельних швів розмічають лінію перегину тільки для першого шва, наступні виконують за допомогою пристроїв, що обмежують відстань між швами і ширину шва.

Вистрочні шви виконують на двох-або чотирьох-голкової машині, для опуклості підкладаючи знизу смужку ватину або м'якого драпу. Положення першого рядка попередньо намічають. Для отримання більш рельєфного шва знизу підкладають тонку підкладкову тканину, простягаючи між рядками і шаром тканини шнур, - отримують шов з шнуром. Шви складної конфігурації виконують на одноголкові машині. При застосуванні двоголкові машини з одним човником досить опуклий шов отримують і без шнура. Для цього на голкової пластині роблять виступ, а в підошві лапки - паз для вигинання матеріалу.

Рельєфні шви широко застосовують для обробки жіночого та дитячого одягу, а застрочні - в ошатних чоловічих сорочках.

Витачні і настрочні рельєфи виконують на цільній деталі, в результаті чого економиться матеріал. Застосовують дані шви при виготовленні неотрезних кокеток, рельєфів на тканинах в клітку та інших, де потрібна підгонка деталей по малюнку. Шви з додатковою смужкою матеріалу використовують у виробах з підкладкою. Витачний рельєф розмічають по виворітній стороні однією лінією. Деталь перегинають по наміченій лінії лицьовою стороною всередину і застрочують на відстані 1,5-2 мм від лінії перегину, підкладаючи смужку тканини.

Настрочний оздоблювальний рельєф виконують без смужки і з смужкою тканини. У першому випадку на виворітну сторону деталі наносять лінію шва, перегинають деталь по цій лінії лицьовою стороною всередину і застрочують на ширину шва по моделі. Деталь розташовують лицьовою стороною вгору, намічають лінію настрочування або за допомогою пристосування настрочують деталь на припуск. Якщо деталь має інші оздоблювальні шви і строчки, кінці яких необхідно приховати, застосовують настрочний шов більш складної конструкції. Лінію такого шва намічають з лицьового боку деталі, по ній виконують сполучний рядок, підкладаючи з виворітного боку деталі смужку тканини. Далі деталь перегинають лицьовою стороною всередину і застрочують на відстані 1,5-2 мм від рядка. Смужку тканини перегинають і розташовують по інший бік рядка. Потім деталь відгинають на смужку і настрочують.

4.2 Накладний рельєфний шов

Накладний шов застосовується при з'єднанні складових частин різних прокладок. Для цього край однієї деталі не підгинаючи, накладають на край іншої деталі. Відстань між обрізними краями повинно бути не менше 1,0 см, і деталі з'єднують один з одним простим однолінійним рядком або зигзагоподібним. Накладний шов застосовується також при з'єднанні з виробом накладних кишень, кокеток, планок і т. д. Для цього підгинають обрізні краї кишень на 1,0-1,5 см, пришивають і настрочують обробним рядком. Ширина рядка залежить від фасону і може бути від 0,5 до 3 см.

Рисунок 4.2. Накладний рельєфний шов

4.3 Настрочний рельєфний шов

Конфігурація даних швів поділяються на шви з відкритими зрізами і з одним закритим зрізом.

Шви з відкритими зрізами з'єднують три шари тканини, при цьому зрізи тканин видно з вивороту виробу. Для виконання настрочних швів тканини складають лицьовими сторонами всередину, сточують, відгинають верхню тканину в протилежну сторону і накладають другий рядок. При закритому зрізі край однієї тканини після настрочки виявляється закритим усередині шва. При відкритому зрізі відстань рядка від лінії згину менше, ніж ширина шва, і залежить від фасону.

Відстань між рядками визначається щільністю тканини і призначенням шва. При виконанні настрочного шва з закритим зрізом на щільних тканинах ширина шва з боку верхньої тканини дорівнює 0,5 см, а нижню тканину випускають на ширину настрочки, яка залежить від фасону виробу.

4.4 Застрочні рельєфні шви

Цей шов широко застосовують в білизні, корсетах, спортивних виробах і у виробах з матеріалів, які важко піддаються прасуванню. Такий шов застосовують так само, як декоративний. Запрасовані і складені складки застрочують у лінії згину (мал. 4.4, а) у тонких матеріалах і на деякій відстані від неї (мал. 4.4, б) в матеріалах товстих і середньої товщини. Зустрічні складки також застрочують (мал. 4.4, в).

4.5 Зшивні рельєфні шви

Зшивний рельєфний шов застосовується зазвичай при з'єднанні складових деталей жорсткої прокладки для виробів з тонких тканин. Особливість шва - відсутність потовщень. Для виконання шва зрізи двох деталей щільно приганяють один до одного, знизу підкладають смужку тонкої тканини (бязь, ситець, коленкор, сатин, шовк та ін) і прикріплюють до неї основну тканину двома рядками, а краї зрізів скріплюють один з одним зигзагоподібним рядком.

https://forumdemo.ru/uk/otnosheniya/vlazhno-teplovaya-obrabotka-vytachki-nazyvaetsya-vto-soedinitelnyh-shvov-i-vytachek-metody-obrabotki-vy/

29.10.2020 р.

13 Тема: Види петель в легкому одязі.

Всього в легкому одязі існує 5 видів петель. це:

§ обметані петлі;

§ петлі з витачного шнура;

§ петлі з прямої плоскої тканини;

§ повітряні;

§ обтачних.

Розташування на тканини прорізних петель може бути різним: поперечним, пайовою або косим. Але сам процес пошиття при цьому принципових відмінностей не має.

Обметані петлі. Цей вид петель можна виконати вручну. А можна і на швейній машинці, вибравши для цього спеціальний режим. Сенс обметки в тому, щоб тканина на прорізи для ґудзик не сипалася. Виконати таку петлю можна як в одному кольорі з виробом, так і в контрасті. Це залежить від ідеї виготовленого елемента одягу. Отже, як самостійно зробити петлю для гудзиків вручну?

Спочатку необхідно намітити місця розрізів крейдою або спеціальним маркером, який згодом повністю зникає. Малювати необхідно на лицьовій стороні майбутнього виробу. Починати і закінчувати обшивати ниткою петлю потрібно закріпками. Їх добре видно на наступній картинці.

Робити закріпки потрібно таким чином: кілька рівних стібків вперед, потім назад і знову вперед.

Обшивати то місце вироби, де згодом буде робитися проріз, потрібно не впритул, залишивши маленький проміжок. Так нитка, якою ми обметують петлю, залишиться цілою. Обмітати потрібно спочатку одну сторону, а потім іншу.

Але вручну ідеально рівною обмітають петлі виконати не вийде. Тому ручний спосіб актуальний тільки для тих рукодільниць, у яких немає швейних машин. Втім, при наявності цього чуда техніки, що полегшує кравецькі працю, принципово процес відрізнятися не буде. Петлі стануть тільки рівніше і акуратніше. Але все-таки детально розглянемо те, як зробити петлі для гудзиків своїми руками за допомогою швейної машини.

Перш за все, знову ж таки, намічаємо все крейдою (важливо, щоб він завжди був гострим) або маркером на лицьовій стороні одягу, білизни і т. Д., Грунтуючись на розмірі гудзики. Друге - це встановити спеціальну лапку на машинку, яка спеціально призначена для обметування петель. Виглядає вона приблизно так, як показано нижче

Після прострочки акуратно прорізаємо тонким лезом отвори між рядками. Все, обмітають петлі готова.

Ось як витончено і повітряно вони виглядають.

Їх роблять з ниток. Це може бути і шовк, і муліне, і інше. Все залежить від того, потайна буде застібка чи ні, яскрава обробка це або звичайна петля, ну і від товщини тканини. Наприклад, на тонкому шовку інші петлі можуть виглядати важко і грубо, а тонкий повітряний - якраз до місця.

Суть роботи полягає в тому, щоб зробити петлю з декількох шарів нитки, а потім обробити її. Діаметр петлі повинен бути на 1-2 мм ширше гудзики. Скільки дуг знадобиться для цієї петлі, потрібно дивитися, виходячи з товщини ниток. Для якихось досить 3-4, а для тонкого шовку може і 12 не вистачити.

Варіанти обробки петлі можуть бути різноманітними. Наприклад, шов фріволіте, коли обметують все звичайним петельним швом, але вузлики робляться то спереду, то ззаду в шаховому порядку. Ще підходить шов гедебо. Завдяки цій обробці на петлі утворюється рубчик по всій довжині. Обметку виробляти потрібно з виворітного боку. Шов «подвійна петля» також добре підходить для обробки повітряних петель. Його теж необхідно виконувати з вивороту. Завдяки тому що голка просовується в петлю не один, а два рази, шов виходить досить щільним.

Ці петлі складні у виконанні але для полегшення роботи їх проклеюють марляним скетчем.

Як зробити петлі для гудзиків вручну: покрокова інструкція обтачних петлі: Слід зауважити, що подібні петлі використовуються, як правило, в процесі виготовлення верхнього товстої одягу типу пальто.

Ми дізналися основи того, як зробити петлі для гудзиків вручну. Але шиття - процес творчий. І фантазія тут займає далеко не останнє місце. Особливо здорово думати і працювати над тим, як зробити з застібок справжня окраса всієї речі, ну і, звичайно ж, потім з гордістю носити це оригінальний виріб.

Хто шиє одяг своїми руками знають, що загальний зовнішній вигляд виробу багато в чому залежить від того як виглядають швейні петлі для гудзиків. Саме викидання петлі вважається найбільш відповідальною операцією, переробити яку "без слідів" найчастіше неможливо. Тому, перш ніж зробити петлю на швейній машинці, особливо в режимі "автомат", обов'язково спробуйте виконати пробну петлю для гудзики на шматочку тканини, що має теж кількість складань тканини і кльові матеріали.

У цій статті ми дамо вам кілька корисних порад, про те, як зробити петлі на швейній машинці в режимі автомат зі спеціальною лапкою, і в режимі напівавтоматичному режимі за звичайною лапкою для рядки зигзаг.

На щільних вовняних тканинах викидати петлі легше, оскільки машинка добре просуває тканину в обидві сторони, без особливих проблем. Але коли тканина зовсім тонка і ніжна, то невеликий крок рядки зигзаг може "буксувати", а неправильно налаштована рейка (зубчики) може стягувати тканину під лапкою. І в тому і в іншому випадку швейну петлю доведеться переробляти і найчастіше з наслідками, у вигляді проколів тканини, а іноді її поривів.

Тому спочатку налаштування швейну машинку. Налаштуйте натяг верхньої та нижньої нитки. Відрегулюйте висоту підйому рейки (якщо є така регулювання). Перевірте ступінь тиску лапки для тканини. Щоб тканина впевнено рухалася під лапкою, вона повинна добре притискатися до зубчикам. Зубчики ж високо піднімати для тонких тканин не можна інакше тканина буде зажовує.

Не забувайте виводити до лапці спеціальний важіль, автоматично перемикає режим роботи машинки. У тих швейних машин, у яких в комплекті є така лапка як на цьому фото, обов'язково повинен бути і важіль для виконання петлі автомат.

Для лапки виконує петлю в автоматичному режимі не потрібно робити розмітку петлі на тканині. Досить одного вертикального і одного горизонтального орієнтира. Розмір же петлі машинка визначить автоматично за розміром гудзик встановленої в спеціальне кріплення на лапці. Але у цієї лапки такого пристрою немає, проте, розмір петлі встановити можна візуально. Втім, детально про це читайте в інструкції до вашої швейній машинці. Наше завдання уберегти вас від загальних помилок, що здійснюються при викидання петлі.

І одна з них полягає в тому, що часто помиляються з розміром (завдовжки петлі). Встановили в лапку гудзик, і відразу ж пробивати петлю. В результаті виявляється, що її розмір не відповідає діаметру гудзики. Перевірте спочатку, яка буде петля, зробивши не менше 5-7 досвідчених зразків.

В автоматичному режимі виконання петлі операцію зупинити неможливо, якщо тільки не вимкнути живлення машинки. Але завжди можна вручну управляти важелем зворотного ходу. І в деяких випадках ця можливість зможе вас виручити, потренуйтеся.

Насправді, ця швейна машинка розрахована на виконання петлі автомат, але ми вам покажемо, як можна використовувати її для виконання петель в напівавтоматичному режимі, з можливістю контролю процесу викидання петель.

Для цього потрібно замість спеціальної лапки поставити звичайну лапку зигзаг і обов'язково витягнути вниз важіль зворотного ходу (повністю).

Починаємо викидати петлю. При цьому ви добре бачите кожен стібок петлі і найголовніше, при необхідності завжди можна зупинити машинку.

Після того коли стібки дійдуть до потрібної межі, вам потрібно лише перемкнути важіль в зворотному напрямку. Причому машинку можна тимчасово зупинити.

Ось бачите, як можна красиво, і головне, контролюючи процес, зробити петлю для гудзики з допомогою звичайний лапки зигзаг. Але головне що дозволяє зробити такий спосіб, так це створити хороший зазор між стібками (трохи змістити одну зі сторін), що дозволить вам акуратно прорізати отвір під гудзик.

Насправді це досить важлива частина виготовлення петлі, оскільки дуже легко пошкодити при розрізанні петлі нитки закріпки і Обметочніе стежки.
Щоб легше було розрізати петлю, навчитеся злегка зрушувати одну зі сторін обметки під час зупинки машини.

Ось тепер можете перевірити, як заходить гудзик в розрізану петлю а потім і пришити ґудзик.
Гудзик повинна проходити щільно, щоб довільно НЕ розщіпатися при носінні. До того ж, з часом, петля від гудзики трохи збільшитися, тому невелике зусилля при заході гудзики в петлю не зашкодить.

черговий урок шиття в відео форматі від Фатіми Казначеєвський . В даному відео вона розповідає як саме можна обробити петлі на домашній машині, якщо вона має відповідну для цього функцію. Це дійсно дуже зручно, коли ваша домашня машина може в автоматичному або хоча б в напівавтоматичному режимі обробляти петлі і має для цього спеціальне пристосування.

Автоматичний режим - це коли машина сама зупиняється на заданому розмірі петлі і починає рядок у зворотний бік, обстрачівая іншу сторону петлі.

Напівавтоматичний - це коли у неї є обмежувач розміру петлі, який не дає вам "заїхати" за визначений розмір і ви самі переключаєте режим на обметиваеніе іншого боку петлі - теж цілком прийнятний варіант Тому при, обов'язково звертайте увагу на наявність подібних функцій, але і ціна машини з автоматичною Обметко буде вище

дотримуйтесь правила копіювання сайту!

У відео Фатіма Казначеєвський згадує де повинні бути розташовані петлі, розповідаючи на якій відстані вони повинні бути від краю вироби. Я хочу від себе доповнити цю тему і розповісти точніше як визначається і від чого залежить розташування петель на швейному виробі.

Говорячи точно, розташування петель на швейному виробі визначаться вже на етапі конструювання і буває прив'язане ні до краю вироби (це вже наслідок), а до центру полички.

Дивіться детальну схему. Вона збільшується при натисканні!

Розташування горизонтальних петель починається, відступаючи від центру вироби на відстань 1-3 мм. Відстань це залежить (хто б міг подумати) від товщини ніжки гудзики - чим вона товщі (а це як правило гудзики для пальто) тим, більшу кількість мм від центру (3 може навіть 4). Якщо у гудзики немає ніжки, то все одно вона буде зроблена з ниток, так що все пропорції залишаються такими ж і для гудзиків з дірками. Петлі розташовуються саме таким способом для того, щоб при застібанні гудзики візуально були на центрі вироби, тому і треба трохи відступати від цента, щоб дати місце ніжці гудзики.

Зрозуміло залежно від розміру майбутньої гудзики, про яку думає вже конструктор вироби, вибирається і полузаноса вироби (відстань від центру до краю полички): чим більше гудзики, тим більше полузаноса. Тому автоматично він більше на верхніх виробах, ніж, скажімо, на легких блузках.

Вертикальні петлі завжди розташовуються строго по лінії центру вироби.

Щодо Фатіми Казначеєвський , Нагадую, що вона автор курсів за технологією пошиття:

"Секрети швачки "і" Піджак від А до Я ".

21 лютого 2012 року в продаж надійде новий відео-курс « Шиємо куртку »За дуже популярною і затребуваною темі Не пропустіть момет перших знижок!

Петлі, оброблені, прорізаються до того, як вони прострочені. Їх зазвичай роблять на подвійний тканини і через вироби. Тканина, яка легко обсипається, може бути підклеєна зі зворотного боку плавким ущільнювачем, а обрізані краї можна обшити до того, як зроблена прострочки петлі. Зазвичай для прострочки петель беруть одинарну нитку, стандартну для шиття легких тканин. Спеціальні нитки використовуються для обметування петель на тканинах середньої щільності і щільних.

Давайте дізнаємося, як зробити петлю для гудзиків вручну.

Види ручних петель

Кінці - круглий і квадратний

Ці петлі завжди розташовують на виробі горизонтально. Застебнута гудзик сідає в закруглений кінець петлі, який її підтримує, полегшує застібання - розстібання і запобігає розриву розрізу.

кінці квадратні

Такі петлі розташовують вертикально. Коли виріб застебнути, гудзик сідає трохи нижче петлі. Петлі робляться в основному на сорочках і на виробах домашнього одягу і білизни.

кінці закруглені

Так обробляють вертикальні петлі з розрізом, через який проходить шнур або стрічка. Ширина петлі визначається шириною стрічки або об'ємом шнура. Петлі використовують для верхнього одягу з щільних тканин.

Замкова щілина

Петля для горизонтального розташування, з маленьким отвором у закругленого кінця і з прострочкою, яка робиться поверх тонкого шнура. Отвір дозволяє використовувати будь-які гудзики з об'ємною великої ніжкою.

Як зробити петлю для гудзиків вручну?

На розрізах спереду горизонтальні петлі покривають центральну лінію на виробі на 3 мм. Нижче описаний спосіб обробки петлі з одним заокругленим і з одним квадратним кінцем. Закруглений кінець покликаний підтримувати гудзик під натягом. Вертикальні петлі робляться таким же чином, тільки обидва кінці у них закруглені або обидва - квадратні.

Розмітьте лінію петель. Скористайтеся коротким, в 2 мм, стібком на тонких тканинах і довшим на щільних. Прострочіть прямокутник безпосередньо під довжиною стібка з зовнішньої сторони і навколо розмітки петлі (вгорі).

Проріжте по центру розмітки петлі. Обмітайте необроблені краї, щоб уникнути осипання. Працюючи по лицьовій стороні з заокругленим кінцем петлі зліва, закріпіть кінець нитки маленькими стібками в зворотному напрямку в нижньому вдачею кутку

Прошийте стібком для петель по одному довгому краю. Вставляйте голку знизу вгору, на лицьову сторону вироби (вгорі). Пропустіть нитку за вушком голки і під її кінчиком. Простягніть нитку щоб вузлик, який вийшов, закрив прорізаний край.

Кладіть стежки дуже близько один до одного, щоб закрити необроблений край. Обшийте п'ятьма або сімома стежками трохи більшої довжини навколо кінця петлі (вгорі). Центральний стібок повинен бути на рівні з прорізаними краями.

Прошийте стібком для петель по іншому краю. Прошийте через вузлик першого стібка, вийнявши голку під останнім стібком. Зробіть смужку з трьох або чотирьох довгих стібків для обробки прямокутника краю петлі (вгорі).

Кінчиком голки, спрямованим в бік петлі, почавши з одного кінця, стібком для петель прошийте поперек довгих стібків (вгорі), підхоплюючи тканину вироби внизу. Стежки повинні формувати рівний ряд вузликів.

14 Технологія обробки навісних петель: з пошивного шнура та з повздовжньої смужки тканини.

Щоб зробити рулик (це друга назва даної петлі), необхідно викроїти смужку тканини по косій (5 градусів), ширина якої становитиме 3 см. Довжина йде в залежності від задуманого розміру. Петлю потрібно зшивати стежками приблизно в 1,5 мм, не більше. Великі стежки ускладнять потім процес вивертання рулика. Смужка повинна бути схожою на лійку: спочатку трохи вже, а потім ширше. Після того як майбутня петелька прострочена, надлишки тканини уздовж шва необхідно акуратно зрізати. Це допоможе легко вивернути рулик, і він залишиться рівним.

Вивернути петлю можна за допомогою голки, зачепивши її за що залишилася нитку і притулків всередину тупим кінцем. Використовуйте наперсток, він вбереже пальці від ран.

Після того як шнур готовий його потрібно припрасувати, прикріпивши булавкоюдо прасувальної дошки одним кінцем. Рулик не потрібно прасувати. Тепер петлю можна пришити до виробу.

Розглянемо інструкцію, як зробити петлі для гудзиків вручну.

Для цієї петлі викроюється смуга шириною 3,5 мм, а довжина її буде дорівнює 4 см плюс два діаметра гудзики. Таку смужку складають навпіл всередину, виворотом назовні, і потім зшивають підігнуті краю між собою. Від краю потрібно відступити на 1 мм. Далі смужку складаємо вдвічі, але вже поперек, утворивши на згині трикутник, і проходиться поперечної рядком по ньому. Відгинаємо кінці. Тепер петлю можна прикріпити до тканини. Кінці зрівнює між собою. Прикріплюємо до лицьовій стороні на відстані 4-6 мм від зрізу речі. Обробити краї цієї застібки можливо подбортов або обтачкой.

https://profistyle70.ru/uk/moda-i-stil/vypolnenie-petli-ruchnoe-chto-znachit-obmetka-petel-na-shveinoi-mashine-petli-iz/

15-16 Тема: Види кокеток. Обробка пришивних і накладних кокеток.

Кокетки це верхня, відрізна (частіше відрізна, іноді суцільнокроєна) частину переду,

пілочки,

спинки,

спідниць

і штанів.

Зрозуміло, кокетки можна зустріти і на чоловічому одязі. На чоловічих сорочках це взагалі основна деталь спинки. Але, звичайно, найчастіше кокетки «водяться» на одязі жіночої та дитячої (девочковой).

Кокетки так різноманітні формами та видами, але все ж світ шиття навчився їх класифікувати.

Наприклад, за формою кокетки діляться на прямі, овальні і фігурні.

Прямі кокетки – це кокетки, у яких зріз кокетки є— верхня частина і є однією з головних деталей, з’єднується з цією основною частиною виробу, цей зріз є прямим і рівним.

Овальні кокетки. У них зріз, яким вони з’єднуються з основною частиною виробу, має округлу — овальну форму.

Фігурні кокетки. Тут зріз – фігурний.

Кокетки діляться на дві групи: відрізні кокетки і суцільнокроєні з головною деталлю. Перші зустрічаються значно частіше друге.

Зовні обидва види кокеток буває дуже важко розрізнити, виглядають вони однаково – як притачанные або настрочені.

Відрізні кокетки це кокетки, які спочатку являють собою окрему деталь крою. А потім вони пришиваються до основної головної деталі, частиною якої насправді є.

Суцільнокроєні кокетки — кокетки обманки.

Основна деталь, на якій буде розміщена неправдива кокетка, викроюється цілком і повністю. А потім на ній, у потрібному місці, у потрібній лінії, закладається складна складка і в результаті, готовому виробі верхня частина такої деталі виглядає як суцільнокроєна кокетка.

Ще кокетки діляться на пришивні і відлітні.

Пришивні кокетки пришиваются до основної частини виробу всіма своїми сторонами

Відлітні кокетки (на поличках виробів, на фронті, на спинках). На них вільними отлетными, можуть залишатися нижня сторона,

а так само нижня і одна з бічних сторін (по моделі).

На пілочках відлітних кокеток може бути дві, як показано на попередньому зображенні. А може і одна, єдина (по моделі).

(Одна кокетка у верхній частині пілочки розміщується з правого боку (на жіночому одязі)).

Відлітні кокетки можуть бути з підкладкою і без (по моделі).

Кокетки подвійні — 2 кокетки на одному виробі (по моделі, за бажанням).

Кокетки з’єднуються з основною деталлю виробу:

Зшивним швом.

Конфігураційних.

Накладним

Рельєфним швом.

З під кокетки можуть «виходити»:

складки,
складання,
рельєфні шви,
виточки.

І вони всі виконуються на головній деталі до притачивания до неї кокетки.

Кокетка може бути одношаровою деталлю і подвійний. Для більшої стійкості верхньої частини, вироби, отшиваемые з легких і середніх тканин, виконують з двошаровою кокеткою. Вироби, отшиваемые з середніх і товстих тканин, виконують з одношарової кокеткою.

Кокетки виконують на виробах:

 з метою декорувати, надати неповторності виробу;

 при нестачі клаптя матеріалу в довжину, деталі викрійки можна розкласти не в одну лінію, а врозкид, щоб всі вони вмістилися.

Кокетки виконують з основної тканини і додаткової – декоративної.

Щоб отшиваемая модель одягу виглядала гармонійно, кокетка та інші деталі цієї моделі: манжети, комір, клапани кишень, самі кишені, пояси та інші деталі, повинні бути однаково оброблені, і виконані з одних і тих же матеріалів.

Немає ніяких стандартів щодо розмірів кокетки. Кокетки, навіть на дуже схожих моделях, практично близнюках, можуть бути широкими і вузькими (по моделі, за бажанням, по ситуації).

На плечових виробах кокетки «демонструють» одну свою особливість. На спинці вироби і на поличці (фронті), у кожної з цих двох головних деталей може бути своя персональна кокетка. На такому готовому виробі кокетки з’єднані між собою плечовими швами.

Або (по моделі) спинку і поличку (перед) вироби може об’єднувати лише одна кокетка. Плечового шва на таких виробах не передбачено.

Друзі, цією статтею розпочинається цикл статей про кокетці. У наступних статтях і майстер-класах ми детально познайомимося з виготовленням кожного з описаних у цій статті видів кокеток.

https://rukodelkino.com/uk/krij/obrobka-koketok.html

17-18 Тема: Види кишень в легкому одязі.

Розрізняють такі види кишень:

а) накладні;

б) прорізні;

в) у швах.

Розрізняють такі способи обробки кишень:

• обробка кишень у швах;

• у швах закритою листочкою;

• у швах поясом;

• у швах із підрізом і клапаном;

• різні накладні кишені (з клапаном, із зустрічною складкою, з боковими складками);

• кишеня з підкрійним бочком тощо.

Накладні кишені

Такі кишені виконують з основного матеріалу, але в деяких випадках дуже ефектно виглядають накладні кишені з оздоблювального матеріалу. Для зміцнення входу в кишеню дають прокладку з полотна або флізеліну. Верхній зріз накладної кишені обробляють припуском або обшивкою. Бічні і нижні зрізи накладної кишені підгинають, запрасовують по намічених лініях і настрочують на половинки брюк на певній відстані від краю залежно від моделі

Обробка накладної кишені Прорізні кишені

Найпоширенішими прорізними кишенями є кишені в рамку і з листочкою, розміщені вертикально, горизонтально або під кутом.

Обробляють прорізні кишені в брюках так само, як і в платтях і спідницях. Різниця тільки у тому, що для уникнення розтягування кишені під лінію входу в неї з вивороту дають підкладку. Вона потім пришивається разом із листочкою і обшивкою. Верхні зрізи підкладки кишені повинні доходити до верхніх зрізів брюк і потрапляти у шви обробки

пояса.

Кишені у швах передніх половинок брюк

Такі кишені мають різну конфігурацію. Бічна частина передньої половинки є також і підзором, тому її викроюють на 5 см ширшою. Бічну частину накладають на мішковину кишені і настрочують, попередньо обметавши зріз.

Верхню частину кишені розміщують на основній частині передньої половинки, обробляють обшивкою, викроєною за формою кишені. Можна також обробити припуском, вклавши між основною деталлю і обшивкою підкладку кишені.

Назва операції			Технічні умови виконання, графічне зображення операції

1. Утворити зборки або закласти складочки.			По верхньому краю накладної кишені за моделлю.
2.Обробити бічні сторони і нижній край кишені.			Якщо є припуски, перегнути на виворітний бік і запрасувати, а овальні краї кишені обробити обшивкою, яку викроюють залежно від форми кишені.
3. Запрасувати смужку тканини для обкантування верхнього краю кишені.			Перегнути вдвоє поздовж, виворітним боком усередину, і запрасувати згин, одночасно підігнути всередину кінці смужки на 1 см.
4. Пришити смужку (попередньо можна приметати) до верхнього краю кишені (операція 1).			Підготовлену смужку лицьовим боком вкласти на лицьовий бік кишені зрізами до її верхнього зрізу, приметати і пришити. Ширина шва залежить від ширини канта.
5.Виметати шов пришивання смужки.			Пришитою смужкою обігнути шов, утворити кант і закріпити його прямими ручними стібками, які прокладають на відстані 0,1 см від шва пришивання смужки. При цьому з виворітного боку кишені під строчку повинен потрапити внутрішній край смужки.
6. Закріпити кант машинною строчкою (операція 2).			У шов пришивання смужки.
7. Запрасувати кишеню.			3 виворітного боку.
8.Приметати кишеню до основної деталі.			По контрольних знаках на основній деталі прямими стібками на відстані 0,3- 0,5 см від бічних і нижнього кпаїв кишені.
9. Настрочити кишеню на основну деталь.			На відстані від бічних і нижнього країв за моделлю. У верхній частині кишені з виворітного боку під строчку підмасти клаптики бавовняної тканини прямокутної форми.
Назва операції	Технічні умови виконання, графічне зображення операції

1. Викроїти підкладку кишені з двох частин.		3 основної тканини.
2. Позначити місце розташування кишені на частинах основної деталі.		Надсічками або милом.
3. Пришити підкладку до верхньої (передньої) частини основної деталі (операція 1).		На лицьовий бік верхньої (передньої) частини основної деталі покласти одну частину підкладки кишені, випускаючи її на 1-1,5 см вище від надсічки лицьовим боком униз і пришити швом 1 см завширшки.
4. Пришити другу частину підкладки до нижньої (бічної) частини основної деталі (операція 2).		На лицьовий бік нижньої (бічної) частини основної деталі покласти другу частину підкладки лицьовим боком униз, відпускаючи її на 1-1,5 см вище від надсічки, і пришити швом 1 см завширшки.
5. Зметати частини основної деталі.		Скласти лицьовими боками всередину, вирівняти зрізи, зрівняти надсічки, відвернути в бік підкладки кишені і зметати. Зробити пропуск у ділянці кишені.
6. Зшити частини основної деталі.		Машинну строчку прокласти біля змету вальної. На ділянці надсічок з боку бічної частини основної деталі підкласти клаптик бавовняної тканини для закріплення строчки. Зробити припуск в ділянці кишені.
7. Приметати шов пришивання підкладки кишені до верхньої (передньої) частини основної деталі.		Прямими стібками між надсічками, випускаючи кант із передньої частини основної деталі
8. Запрасувати верхній край кишені.		3 виворітного боку.
9. Прокласти оздоблювальну строчку по верхньому краю кишені (операція 3).		На ділянці кишені з лицьового боку деталі.
10. Запрасувати припуски на шов з'єднання частин основної деталі.		У бік передньої частини.
11. Зшити підкладку кишені (операція 4).		Ширина шва 1-1,5 см.
12. Обметати зрізи підкладки кишені і частин основної деталі.		На спеціальній машині,
13. Прокласти оздоблювальну строчку вздовж усього шва, який з'єднує частини основної деталі.		Так, щоб вона збіглася з оздоблювальною строчкою на ділянці кишені
14. Запрасувати кишеню через пропрасовувач		3 виворітного і лицьового
Назва операції	Технічні умови виконання, графічне зображення операції

1. Викроїти підкладку кишені.	Для кожної кишені нам потрібно викроїти одну мішковину, а друга викроюється разом із j бічною частиною.
2. Позначте місце розташування кишені на частинах основної деталі.	Надсічками або милом.
3.Пришити підкладку до верхньої частини основної деталі.	Окремо викроєну мішковину кишені приколоти до наміченої лінії входу в кишеню, склавши деталі лицьовими сторонами, і зшити. Припуски на шов зрізати близько до строчки. Якщо кишеня має заокруглену лінію входу, то припуски зрізати на відстані 1 см від строчки і зробити надсічки в декількох місцях.
4.Виметати і прострочити вхід у кишеню.	Відвернути мішковину кишені на виворітний бік, вхід у кишеню виметати, пропрасувати і відстрочити.
5.Приметати основну деталь до бічної частини.	Основну деталь наколоти на бічну частину, сумістити вхід у кишеню з наміченою лінією, приметати.
6. Зшити підкладку кишені (внутрішні зрізи мішковини).	Ширина шва 1-1,5 см.
7. Обметати зрізи підкладки кишені і частин основної деталі.	На машині.
8. Бічні і верхні зрізи мішковини приметати до основної деталі.	Так, щоб вони захопились при зшиванні бічних зрізів і пришиванні пояса.

Назва операції	Технічні умови виконання, графічне зображення операції

1. Викроїти деталі кишені: підкладку з двох частин, більша частина якої буде одночасно верхньою, а менша - нижньою обшивкою.	3 основної або оздоблювальної тканини. Нитка основи проходить упоперек підкладки паралельно отвору кишені.
2.Запрасувати верхні зрізи підкладки кишені.
3.Позначити місце розташування кишені.	На виворітний бік на відстань, яка дорівнює величині рамки плюс припуск на шов (приблизно 1,5 см)
4. Позначити дві допоміжні лінії.	Нижче від середньої позначеної лінії на відстані, яка вдвоє ширша за кожну рамку (кант).
5.Приметати запрасовані верхні і нижні зрізи підкладки кишені.	Підкладку кишені покласти на лицьовий бік основної деталі згинами до позначених допоміжних ліній, а підігнутими зрізами всередину так, щоб бічні сторони підкладки виходили за лінії, що визначають довжину кишені, на 1,5-2,0 см, і приметати прямим стібками.
6. Пришити запрасовані верхні зрізи підкладки кишені.	Машинні строчки із закріпками закінчити на рівні довжини кишені.
7. Прорізати отвір для кишені.	3 виворітного боку, по лінії входу у кишеню, від середини, не розрізаючи, до кінців строчок на 1 см надсічки до кутиків, не доходячи до строчки на 0,1 см.
8. Вивернути підкладку на виворітний.	Через прорізаний отвір.
9. Виметати шви пришивання обшивок і зметати отвір для кишені.	Прямим стібками, на відстані 0,2-0,3 см від строчок, зметати косими стібками, не затягуючи їх; стежити, щоб не було перекосу кишені і щоб рамки йшли у стик.
10. Припрасувати кишеню.	3 виворітного боку, підтягуючи обшивки.
11. Закріпити кінці кишень.	3 виворітного боку виробу машинною строчкою по основі кутів.

12. Заметати верхній край обшивки.	3 верхньої обшивки (підкладки) утворити складку, глибина якої 1,0-1,5 см, заметати її з виворітного боку, захоплюючи рамку кишені.
13. Закріпити верхній край кишені машинною строчкою.	Строчку прокласти по шву пришивання обшивки, відгинаючи основну деталь.
14. Зшити підкладку кишені.	Закріпити кінці кишені, заокруглити строчку в кутах. Відстань від зрізів до строчки 1,0-1,5 см.
15. Обметати бічні і нижні зрізи підкладки кишені.

https://studopedia.com.ua/1_218576_spisok-Internet-dzherel.html

http://mehovschic.ptu.org.ua/html/page14.html

30.10.2020 р.

19-20 Види та способи обробки застібок.

Види застібок у швейних виробах ( Презентація)

Застібка - вид з’єднання країв і розрізів, прикріплення окремих деталей до виробу.

У швейних виробах застосовують кілька видів застібок, їх різновиди залежать від виду виробу (поясний чи плечовий) та способу обробки. У плечових виробах вони бувають: одно- і двобортні, відкриті й закриті; настрочні, вшивні, пришивні; розміщені посередині переду, посередині спинки, у боковому шві, у плечовому шві, у рукаві, виконані з однією або двома обшивками, тасьмою-блискавкою тощо.

Одяг може застібатися на: гачки, кнопки, тасьму-блискавку, петлі (обшивні, обметані, із виточного шнура або прямої смужки тканини). Розміри петель дорівнюють діаметрові ґудзика плюс 0,2 см, якщо ґудзик плоский, чи 0,5 см, якщо він опуклий.

Під час своєї розповіді я використовувала ілюстрації з різними видами застібок (додаток А).

Найчастіше зустрічаються застібки на тасьму-блискавку.

Тасьма-блискавка або просто блискавка — вид застібок, призначених для швидкого з'єднання деталей одягу. Складається з двох текстильних стрічок, на яких закріплені у шаховому порядку пластмасові або металеві ланки (у вигляді окремих зубців або кілець суцільної спіралі, що утворюють ланки). З'єднання або роз'єднання половинок виконується за допомогою замка (слайдера, або бігунка), що ковзає стрічками, при цьому кожна ланка фіксується між парою ланок з протилежного боку.(Презентація «Історичний екскурс у світ застібок»)

115 років тому Уіткомб Джадсен винайшов застібку «блискавка». До винахідника звернувся приятель, який страждав від болю в спині. Через це йому було дуже важко нагинатися, щоб зашнурувати черевики. «Створи якийсь пристрій, який можна було б застібати однією рукою», – звернувся страждалець до автора.

Незабаром Уіткомб представив застібку із двох ланцюжків. На цих ланцюжках чергувались крючки і петельки. А елементи цієї конструкції зчіплювались за допомогою ключика-язичка. Винахід Джадсона значно прискорив процес застібання чобіт. Нова застібка отримала назву «блискавка».

Лише через 20 років після своєї появи «блискавка» отримала популярність. Заслуга в цьому належить інженеру зі Швеції Гідеону Сунбеку. Він зробив застібку тоншою, гнучкішою і надійнішою, збільшивши кількість крючків.

Так народилася майже сучасна застібка-блискавка (патент на сучасний варіант був виданий 20 березня 1917). Остаточну блискавка перемогу здобула у 1937 році: консерватизм кравців був зламаний, коли герцог Віндзорський вибрав її як застібку для штанів.

Сьогодні більш ніж половину «блискавок» на планеті виготовляє фірма YKK, заснована в 1934 році в Японії. Також світовими центрами по виготовленню «блискавки» вважаються Бангладеш, Індія і Китай.

До речі, найбільшу застібку-«блискавку» зробили в Нідерландах в 1989 році. Довжина цього «зіпера» склала 2851 метр.

Застібка-блискавка складається з таких частин:

Рис. 1.Складові частини тасьми-блискавки:

1,8 — Вільні кінці тасьми.

2,7 — Обмежувачі.

3 — Бігунок (слайдер).

4 — Брелок (також його ще називають пулер).

5 — Тасьма.

6 — Ширина застібки.

9 — Ширина тасьми.

10 — Штифт.

11 — Роз'ємний обмежувач з гніздом.

12 — Ущільнувальна стрічка.

Застібки на тасьмою-блискавкою зручні, практичні, легко обробляються. їх застосовують при пошиті будь-якого виробу. Тасьма-блискавка може бути як потайною застібкою, так і елементом оздоблення виробу (часто у верхньому одязі). У тому випадку, коли у виробі є шов, підігнуті краї виробу по лінії застібки настрочують на тасьму односторонньою або зустрічною складкою. Якщо у виробі шва немає, то розрізи обробляють однією або двома обшивкам

Види застібок, технологія їх обробки

У поясних виробах найчастіше зустрічаються застібки з підкрійною обшивкою і тасьмою -блискавкою.

Застібки з тасьмою-блискавкою зручні, практичні, легко обробляються. їх застосовують при пошиті будь-якого виробу. Тасьма-блискавка може бути як потайною застібкою, так і елементом оздоблення виробу (часто у верхньому одязі). У тому випадку, коли у виробі є шов, підігнуті краї виробу по лінії застібки настрочують на тасьму односторонньою або зустрічною складкою. Якщо у виробі шва немає, то розрізи обробляють однією або двома обшивками.

Застібка однією обшивкою може бути розміщена по лінії середини переду, спинки у плечових виробах, на рукавах, у поясних виробах.

У деталях виробів, де відсутній розріз або шов, деталь розрізають на необхідну довжину застібки, у швах намічають довжину застібки. Для обробки розрізу викроюють обшивку довжиною, що дорівнює подвійній довжині застібки плюс 1,5...3,3см, і шириною 3...6 см, яка залежить від місця розміщення застібки. На лицьовий бік обшивки кладуть лицьовим боком деталь виробу з розрізом і пристрочують. Шви запрасовують на обшивку. Зріз обшивки підгинають на 0,5...0,7 см навиворіт і припрасовують. Потім обшивку відгинають так, щоб підігнутий край її перекривав шов пришивання, і настрочують по краю. Оброблений розріз сполучають і відгинають з вивороту правої пілочки. Зайву обшивку зрізають по формі горловини чи лінії талії. Внизу фіксують обшивку по згину швом.

Якщо моделлю виробу передбачені петельки і ґудзики, то перед обробкою розрізу обшивкою до правого боку пілочки на лицьовий бік приметують заготовлені петельки. І лише тоді приступають до обробки, як описано вище. Петельки бажано прострочити додатково до обробки, для міцності.

Застібку в боковому шві поясного виробу або шві з'єднання пілочок можна обробити двома способами.

1-й спосіб. Застібка поясного виробу складається з верхньої і нижньої частин. Край верхньої половини застібки проходить по лінії бокового шва. Щоб запобігти розтягуванню по лінії згину верхньої частини застібки, з вивороту підшивають кромку (пружок) тканини завширшки 3 см по всій довжині застібки. Якщо застібка під складкою, то у ребро складки вшивають тоненьку смужку (до 1 см). До кромки пришивають гачки, перегинають верхню частину застібки по наміченій лінії згину і проколюють гачками тканину, залишаючи 0,5... 1 см до згину. Обрізний край підгину застібки підшивають швом «козлик» або обшивають смужкою підкладкової тканини, підшиваючи потайними стібками. Обрізний край нижньої частини застібки обшивають смужкою підкладкової тканини. Відгинають шов пришивання, обрізний край обшивки підгинають всередину на 0,5 см і підшивають потайним швом. Верхню частину готової застібки накладають на нижню, намічають місце пришивання петельок до гачків, пришивають їх. Перевіряють зріз по лінії талії, зайву тканину обрізають. Виконують волого-теплову обробку застібки.

2-й спосіб. Для обробки застібки цим способом викроюють підшивну смужку з основної тканини, ширина якої дорівнює припуску на шви (2,5 см) плюс 1 см, довжина дорівнює довжині застібки плюс 2 см. Для обробки бокових зрізів на рівні застібки викроюють обшивки по нитці основи з підкладкової тканини. Для передньої пілки ширина обшивки дорівнює ширині припуску на шов плюс 1-1,5 см. Для обробки задньої пілки ширина обшивки дорівнює подвійній ширині шва плюс 1 см, тобто 6 см

Довжина підкладкової смужки дорівнює довжині застібки плюс 2-2,5 см. Лівий боковий шов від зрізу по лінії талії до наміченої довжини застібки зшивають рідкою строчкою, закріпивши зворотною строчкою, а тоді зшивають звичайною строчкою, видаливши нитки рідкої строчки.

До задньої пілки по запрасованому згину приметують підшивну смужку лицьовим боком так, щоб припуск збігався зі згином. Пришивають по лінії згину, живу нитку витягують, а шов розпрасовують.

До бокового зрізу передньої пілки лицьовим боком всередину приметують підкладку і пришивають її завширшки 0,5.. .0,7 см, живу нитку витягують і зрізи запрасовують на підкладку. Потім зрізи, обігнувши підкладкою, виметують і прострочують у розхил шва, нитки зметування видаляють і зрізи запрасовують на підкладку. Живу нитку витягують, і підкладку приметують так, щоб зріз її підходив до згину.

Помічають місце пришивання гачків. Зрізи пришитої смужки нижньої частини застібки також обробляють підкладкою, обгинаючи зрізи, прикладають по вивороту, перекриваючи шов пришивання її до бокового шва. Зрізи підкладки і бокового шва задньої пілки обробляють разом. У кінці застібку закріплюють поперечною строчкою. Підкладку по низу підгинають і підшивають потайними стібками або вирівнюють зріз і підшивають швом « козлик ».

На рівні гачків намічають місця пришивання петельок (петельки пришивають нитками в тон тканини або виготовляють з ниток).

Перевіряють якість виготовленої застібки, підрівнюють зріз по лінії талії. Під час обробки верху по лінії талії корсажною стрічкою припуск на шов передньої пілки, оброблений підкладкою, відгинають на лицьовий бік і зверху прошивають горизонтальною строчкою на ширину припуску на шов по верхньому зрізу виробу. У кінці строчки надсікають, відгинають припуск навиворіт, кутик вирівнюють і виконують волого-теплову обробку. Початок застібки суміщають із надсічкою.

Застібка тасьмою-блискавкою по боковому шву поясного виробу. Є різні способи обробки застібки тасьмою-блискавкою: відкритою, потайною, у шві, складці й цілій деталі виробу (переді, спинці, кокетці, полотні спідниці).

Лівий боковий шов поясного виробу від зрізу по лінії талії до кінця застібки зшивають рідкою строчкою завширшки швом 0,5 см. Від застібки до лінії низу нитки рідкої строчки підрізають біля закріпки. Шов розпрасовують і нитку рідкої строчки видаляють.

Запрасований згин шва задньої пілки накладають на тасьму так, щоб він збігався із ланками зубчиків тасьми, не перекриваючи їх. Верхня частина ланки зубців не повинна доходити до зрізу лінії талії поясного виробу на 1-1,5 см. Тасьму прикладають і приметують. Потім згином шва передньої пілки перекривають ланку зубчиків тасьми по всій довжині застібки, приметуючи косими стібками.

На передній нитці прострочують оздоблювальною строчкою, закріплюють внизу тасьму застібки, а на задній піл ці прострочують по згину застібки.

http://mehovschic.ptu.org.ua/html/page20.html

21-22 Тема: Технологія обробки застібки обшивками підбортами, застібки вшитими та настрочними планками.

Пропоную декілька різновидів застібки вшивними планками

· класична обробка застібки вшивними планками;

· потайна застібка вшивними планками;

· обробка застібки вшивними планками з суцільновикроєними підбортами;

· обробка застібки вшивними планками, які оброблені накладними швами.

На сьогоднішньому занятті ми будемо обробляти класичну застібку вшивними планками.(слайд 24)

Послідовність обробки застібки вшивними планками (слайди 25-46)

§ Перевірити наявність всіх необхідних деталей крою та напрям нитки основи

Необхідні деталі:

- Перед (1 деталь) – нитка основи проходить паралельно середині деталі;

- Планка (2 деталі) може викроюватись з оздоблювальної тканини - нитка основи проходить паралельно середині планки;

Ширина планки дорівнює подвоєній ширині планки в готовому вигляді плюс 2см припуски на шви (2см Х 2 + 2см = 6см),

довжина планки - дорівнює довжині застібки в готовому вигляді плюс 2см припуски на шви (15см + 0,5см + 1,5см = 17см).

§ Позначити місце розміщення застібки;

§ Прокласти клейовий поздовжник в кінці застібки;

§ Продублювати планки;

§ Зметати верхні кінці обох планок;

§ Обшити верхні кінці обох планок;

§ Перевірити якість шва обшивання верхніх кінців планок;

§ Видалити нитки тимчасового призначення;

§ Підрізати припуски швів у кутах;

§ Виметати шви обшивання верхніх кінців планок;

§ Зметати поздовжні зрізи планки;

§ Запрасувати планки;

§ Перевірити симетричність планок;

§ Уточнити ширину планки в готовому вигляді;

§ Позначити місце розміщення застібки;

§ Прокласти прокладні стібки по середині деталі та лініях пришивання планок;

§ Приметати планки;

§ Уточнити лінію застібки в готовому вигляді. Перевірити якість;

§ Пришити планки;

§ Контроль якості;

§ Видалити нитки тимчасового призначення;

§ Розрізати вхід в застібку;

§ Вивернути планки на лицьовий бік;

§ Скріпити вхід у застібку;

§ Закріпити кінці планки;

§ Обметати припуски швів пришивання планок;

https://vseosvita.ua/library/obrobka-zastibki-nastrocenimi-plankami-169330.html

23- 24 Тема: Здійснення контролю за якістю виконаних операцій.

Обробка плечових і бічних швів.

операція	ТУ виконання
1. Обробити плечові виточки	При сточуванні виточок шов звести нанівець, виточки запрасувати в сторону середини спинки
2. Обмітати плечові зрізи поличок (переду), спинки	Якщо плечові шви обробляють стачной швом з погладжування, слід обмітати кожен зріз окремо на спец. машині.
3. Змітати плечові зрізи переду і спинки	Скласти лицьовими сторонами всередину, зрівнюючи зрізи. Змітати з боку спинки на відстані 1,5-2см від горловини і 3-4см від плечового зрізу, зробити невелику посадку спинки. При наявності виточки на спинки від плечового зрізу спинку пріпосажівают менше
4. Стачать смётанние зрізи	Сточування виконують з боку переду. При сточуванні плечових зрізів з крайкою, кромку укладають з боку переду (полички) так, щоб один край кромки збігався з плечовим зрізом, а інший своїм краєм на 0,1-0,2см потрапляв під рядок. При з'єднанні плечових зрізів двома рядками відстань між ними має бути не більше як 0,1-0,2см. У виробах без рукавів плечові зрізи сточують одним рядком. Ширина шва сточування 1-1,5 см і більше
5. Разутюжіть або запрасувати	Якщо виконувати Заутюжіваніе, то припуски на шов направляють в сторону спинки. Погладжування або Заутюжіваніе слід виконувати з виворітного боку, через проутюжільнік, на спец. колодці.
6. Обмітати зрізи плечового шва разом	У тому випадку, якщо виконують Заутюжіваніе

Загальна технологічна послідовність виготовлення плечових виробів.

Незважаючи на всю різноманітність плечових виробів для них можна скласти типову послідовність обробки. Звичайно, що, в залежності від моделі, ця послідовність може дещо змінюватись. Наприклад: якщо кишені в плечовому виробі містяться на пілочці, то їх обробляють до зшивання бічних швів, а якщо кишені по моделі розміщуються на бічному шві, то, зрозуміло, і послідовність обробки дещо зміниться. Тобто спочатку обробляються бічні шви, а вже потім слідує обробка кишень. В кожному окремому випадку слід визначити найраціональнішу, найдоцільнішу схему обробки. Приступаючи до роботи ми повинні чітко вибудувати для себе схему послідовності виконання певної моделі. Для початківців рекомендується користуватися інструкційно-технологічною картою до виконання певної моделі.

Загальна послідовність виготовлення плечових виробів має такі основні пункти:

Обробка виточок, складок, зборок, м’яких незапрасованих складок, буф, рельєфів та підрізів.
Обробка різноманітних оздоблень та з’єднання їх з деталями.
Обробка деталей з кокетками.
Обробка дрібних деталей.
Обробка прорізних кишень, обробка кишень в швах або складках виробу.
Обробка накладних кишень та з’єднання їх з виробом.
Обробка бічних та плечових швів.
Обробка бортів та застібок.
Обробка коміра.
З’єднання коміра з горловиною, або обробка горловини одним із способів.
Обробка рукавів та з’єднання їх з виробом, або обробка пройм одним із способів.
З’єднання ліфу зі спідницею, обробка виробу по лінії талії (якщо виріб відрізний по лінії талії).
Обробка низу виробу.
Остаточне оздоблення виробів.

Остаточна обробка виробів.

Якість готових виробів багато в чому залежить від якості виконання упорядковувальних робіт. В даний час остаточній обробці швейних виробів приділяють велику увагу.

Під остаточною обробкою виробів маються на увазі наступні види робіт:

чищення виробів,
остаточна волого-теплова обробка;
пришивання гачків, ґудзиків;
пришивання різних оздоблень, фурнітури, і т. д.

Чищення виробів. Готовий виріб очищають від ниток, підрізають кінці ниток, видаляють сліди крейдових ліній з лицьової сторони і з вивороту. Плаття і блузки з вовни чистять ручною щіткою, а виробу із шовкових тканин - шматочками основного матеріалу.

Остаточна волого-теплова обробка виробів. Остаточну волого-теплову обробку готового виробу виконують електропаровою праскою на прасувальному столі зі спеціальною колодкою і на пароповітряному манекені. Комір відпрасовують з лицьової сторони, розправляючи його і остаточно закріплюючи перекант з верхнього коміра. (Мал. а)

Якщо модель з вирізом, без коміра, то горловину прасують разом із плечовими швами, при цьому необхідно стежити за тим, щоб горловина не була розтягнута.

Рукава прасують на спеціальній колодці (Мал. б). Усі шви рукавів прасують з лицьової сторони (на швах не повинне бути заминів), одночасно припрасовують рукава. Якщо на рукавах є виточки, то їх запрасовують одночасно з прасуванням швів. Підгинання низу рукава прасують одночасно з низом. Прасування манжет, воланів, рюш виконують з лицьової сторони, акуратно виправляючи всі заміни і нерівності. Плечовий шов і виточки повинні бути добре запрасовані: плечовий шов до спинки, плечові виточки - до середини спинки. Окат рукава і пройму прасують так, щоб припуск на шов вшивання рукава був спрямований убік рукава (Мал. в). Підгинання низу прасують разом із сукнею, натягнутою на прасувальний стіл. Застібку припрасовують з лицьової сторони. При цьому стежать за тим, щоб борт був без заминів і не був витягнутий. Борт із петлями повинен бути відпрасований особливо ретельно. Нагрудні виточки запрасовують від бічного шва по лицьовій стороні. Кінець виточки прасують по моделі.

Для пропрасування виробу в області бічних швів (Мал. г, д) плаття натягують на прасувальний стіл лицьовою стороною догори. Бічний шов розправляють і припрасовують. Якщо шов не розкладають, то його запрасовують убік середини спинки. Шви повинні бути відпрасовані без заминів. Припуски на шов з'єднання ліфа зі спідницею запрасовують убік ліфа (Мал. е, ж). Накладні деталі (кишені, клапани, краватки й ін.) прасують під час прасування усього виробу. Вони повинні бути відпрасовані рівно, без заминів. Запрасовані по низу складки повинні мати яскраво виражений згин. Незакріплені складки прасують по шаблону чи по основній нитці, згини складок повинні бути яскраво виражені. При обробці виробу на пароповітряному манекені плаття акуратно надягають на манекен, защібають на всі ґудзики (інакше при пропарюванні виходять замини). Виправляють низ плаття, розправляють його на плечах, пропарюють і просушують.

При відсутності пароповітряного манекена і спеціального столу з електропаровою праскою остаточну волого-теплову обробку виконують праскою з застосуванням колодок і дошки, обтягнутих сукном і покритих білою бавовняною тканиною. У цьому випадку виріб вивертають навиворіт і прасують спочатку рукава на спеціальній колодці, потім весь виріб на дошці й в останню чергу комір. Борта, комір, пояс, манжети і низ виробу прасують з лицьової сторони через пропрасовувач.

Комір і манжети в блузках і чоловічих і жіночих сорочках прасують на пресі зі спеціальною подушкою. Для прасування стану сорочки застосовують спеціальний прес. Схема волого-теплової обробки стану сорочки показу на мал.

Пришивання ґудзиків. Місця розташування ґудзиків намічають через вічка петель спеціальним олівцем.

Ґудзики пришивають на спеціальних машинах чи вручну. Пришивання ґудзиків вручну роблять удвічі складеною ниткою. Ґудзики з чотирма отворами пришивають двома наскрізними стібками, а з двома отворами – трьома-чотирма наскрізними стібками в кожну пару отворів, при цьому стібки не затягують, утворити стійку висотою 0,1-0,3 см. у залежності від товщини тканини. Стійку обвивають декількома витками і закріплюють. Оздоблювальні ґудзики і ґудзики з вушком пришивають без стійки. Верхній ґудзик у виробах, які можна носити з відворотами, пришивають тільки за один шар тканини.

Ґудзики, обтягнуті тканиною, і м'які фасонні, виготовлені з тканини, пришивають за нижню частину ґудзика й у залежності від призначення з чи стійкою без її. Місця пришивання гачків і кнопок розмічають відповідно до моделі.

Гачки і металеві петлі пришивають на спеціальній чи машині вручну. Кількість стібків -три-чотири в кожен отвір і біля вигину гачка. Кнопки пришивають вручну стібками через край. Кількість стібків -три-чотири в кожен отвір.

Пришивання оздоблювальних деталей. Оздоблювальні комір, манжети чи інші елементи пришивають до виробу на спеціальній машині потайного стібка чи вручну потайними підшивними стібками довжиною 0,3-0,5 см. нитками в колір обробки.

Оздоблення деталей можна виконувати як до обробки виробу, так і в процесі обробки.

Волого-теплова обробка виробів.

https://www.youtube.com/watch?v=_dSREnPo5MA

25 Тема: Обробка комірів та з'єднання їх з горловиною.

Способи обробки комірів залежать від товщини, щільності та структури застосовуваних матеріалів, які впливають на товщину оброблюваних країв, пролягання швів на лицьову сторону, ровноту оброблюваного краю деталі. Коміри обточують по відльоту і кінцях разом з прокладкою або тільки по відльоту, зі зміщенням швів обточування по кінцях і без їх зміщення з подальшим настрачиванием прокладки по шву обточування відльоту, з оздоблювальними швами по краях і без них.

Для створення заданої форми комірів підбирають прокладочні матеріали. В якості прокладок застосовують прокладочні тканини з поліамідної просоченням, з точковим клейовим покриттям, а також тканини з синтетичних матеріалів і неткані матеріали типу прокламелина. Для додання комірцям стійкої форми застосовують додаткові підсилювачі до основної прокладці (рис. а, б, в, г)

Для обробки отложного коміра і коміра зі стійкою деталі відльоту коміра підрізають, підганяючи смужку тканини, потім складають з нижнім коміром лицьовими сторонами всередину і обточують по кінцях і зрізу відльоту швом шириною 5 - 7 мм, підкладаючи прокладку зі сторони нижнього коміра.
         При прокладці з тканини типу бязі беруть спочатку прокладку з клейовим покриттям, викроєні по ширині на 1 мм вже відльоту з основної тканини, настрачівают на м'яку прокладку накладним швом шириною 6 мм, прокладаючи строчку по прокладці з клейовим покриттям паралельно верхньому зрізу відльоту.
         Верхній комір складають з нижнім лицьовими сторонами всередину і накладають на прокладки так, щоб деталі коміра поєдналися з прокладкою з бязі або мадаполаму по верхньому зрізу відльоту і кінцях, і обточують зі сторони нижнього коміра швом шириною 5 - 7 мм. Потім відліт обточують по кінцях, підкладаючи прокладку з бязі швом шириною 5 - 7 мм. Шов в кутах підрізають, залишаючи припуск 3 мм, відліт вивертають на лицьову сторону, ) виправляючи краю. Шви обточування решт відльоту коміра повинні бути закриті клейовою прокладкою. Потім клейову прокладку настрачівают на нижній комір з зрізу стійки на відстані 1 - 2 мм від зрізу. Комір вивертають на лицьову сторону, виправляючи краї і кути, утворюючи кант з верхнього коміра. Комір може бути відстрочена оздоблювальною строчкою. Для правильного прилягання відльоту в комірах з відрізною стійкою прокладають строчку по зрізу з'єднання відльоту зі стійкою, утворюючи напуск верхнього коміра на 2 мм.
         При обробці отложного коміра, окантованого обробної тасьмою, деталі верхнього коміра складають з прокладкою і нижнім коміром і закріплюють строчкою по кінцях і відльоту швом шириною 2 - 3 мм. Зрізи коміра окантовують обробної тасьмою або заготовленої смужкою тканини

Готовий комір втачівают в горловину швом шириною 5 - 7 мм, розташовуючи зріз горловини між стійками. Шов втачіванія розправляють, відгинаючи в бік стійки.

У сорочках з подборта комір вшивають в горловину з одночасним обтачиванием бортів. Комір вкладають між бортом і подборта і втачівают зрізи верхнього і нижнього коміра разом в горловину переду. В горловину спинки вшивають тільки нижній комір, а зрізи верхнього коміра підгинають і настрачівают по шву втачіванія нижнього коміра.

http://gala.co.ua/images/content/Uchnyam/Lektsiyni_materialy/KRV-33/3140040.pdf

https://msn.khnu.km.ua/pluginfile.php/212584/mod_resource/content/1/%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86-4.pdf

26 Лабораторно - практична робота.

Виконання способів обробки застібок на зразках.

02.11.2020 р.

27 Тема: Види комірів в легкому одязі.

Коміри легкого жіночого одягу бувають таких видів: стійки (коміри до сукні із застібкою доверху); відкладні коміри із стійкою; коміри до сукні з відкритою горловиною (піджачного типу, шаль, апаш) коміри плосколежачі. Крім того, коміри можуть бути одинарними й подвійними.

Технологія обробки комірів різних видів неоднакова. Технологія обробки комірів, які найчастіше застосовуються в жіночих і дитячих сукнях.

Відкладний подвійний комір. Верхню і нижню частини коміра, якщо вони несуцільнокроєні, складають лицьовими боками всередину, зрізи вирівнюють і зшивають. Ширина шва 0,5...0,7 см. Після зшивання шви розпрасовують. Верхній комір складають з нижнім лицьовими боками всередину, зрізи вирівнюють і обшивають по кінцях і відльоту. Ширина шва 0,5...0,6 см. Шов у ріжках підрізують, залишаючи його завширшки 0,2...0,3 см. Вивертають комір на лицьовий бік, вирівнюють ріжки і припрасовують.

Краї відкладного коміра.можуть бути фігурними, тоді після їх обшивання шви на ввігнутих ділянках надсікають, не дорізуючи до строчок на 0,1.. .0,2 см. Потім фігурні краї вирівнюють і комір відпрасовують. Перевіряють його за допомогою контрольного лекала. Іноді по краях і відльоту коміра прокладають оздоблювальну строчку (відповідно до фасону моделі).

Якщо комір обробляють з прокладкою, то її розміщують на нижньому комірі до з'єднання його з коміром так, щоб вона була на відстані 0,5...0,7 см від усіх країв. Прокладку з однобічним клейовим покриттям прикріплюють за допомогою праски або преса. Прокладку без клейового покриття пришивають до нижнього коміра або обшивають з усіх боків на 0,4...0,5 см від краю. Потім верхній комір складають з нижнім коміром лицьовими боками всередину. На ріжках верхнього коміра роблять легку посадку, обшивають кінці і відліт коміра з боку нижнього коміра.

З'єднування відкладного подвійного коміра з горловиною. З'єднують комір з горловиною кількома способами, залежно від властивостей тканини та фасону моделі. У виробах з вилогами комір з'єднують з горловиною разом з підбортами до плечових швів. Комір розміщують по горловині лицьовим боком всередину, верхнім коміром угору, зрізи вирівнюють, підборт відгинають на комір, верхній кінець підборта підгинають на 0,7...1 см і вшивають комір разом з підбортами у плечові шви. Ширина шва 0,7...0,8 см. Припуск на шов верхнього коміра надсікають над плечовими швами. Верхній комір відгинають і далі по спинці вшивають тільки нижній комір. Перевіряють правильність вшивання коміра в горловину. Шов вшивання розправляють, від уступу борта до плечових швів його вирівнюють між підбортом і коміром, а по горловині спинки спрямовують у бік коміра. Підборти вивертають і розправляють їх.

Зріз верхнього коміра по спинці підгинають на 0,8... 1 см всередину і підшивають потайними стібками на спеціальній машині або застрочують на 0,1...0,2 см від підігнутого краю так, щоб строчки вшивання нижнього коміра не було видно. Комір у готовому вигляді відпрасовують.

Відкладний одинарний комір. Одинарні коміри по кінцях і відльоту обробляють швом у підгин, користуючись спеціальним пристроєм швейної машини, обкантувальним швом із закритими зрізами, тасьмою або мереживом.

Одинарний комір з'єднують з горловиною найчастіше за допомогою обшивки або бейки, подвійним, запошивним або зигзагоподібним швом, користуючись спеціальною швейною машиною. При з'єднуванні коміра з горловиною за допомогою обшивки комір накладають на горловину виробу виворотом униз, а з лицьового боку коміра накладають обшивку, зрізи вирівнюють і вшивають швом завширшки 0,7...0,8 см. Внутрішній край обшивки підгинають на 0,5...0,7 см від краю й закріплюють строчкою на 0,1...0,2 см від підігнутого краю або обметують на спеціальній машині до пришивання.

Комір-стійка. Комір-стійку викроюють з однієї-двох частин. Частини коміра складають лицьовими боками всередину, зшивають, обшивають комір швом завширшки 0,5.. .0,7 см по кінцях і відльоту. Шов на ріжках підрізують і вивертають комір на лицьовий бік. Припрасовують його, створюючи кант завширшки 0,2. ..0,3 см з верхньої частини стійки.

Іноді комір-стійку обробляють з клейовою прокладкою. Прокладку розміщують з внутрішньої частини стійки на 0,5...0,7 см від кінців і відльоту коміра. Приклеюють прокладку праскою або на пресі. Якщо прокладка без клейового покриття, то її пришивають з внутрішньої частини стійки на 0,5...0,7 см від краю відльоту коміра або посередині.

Якщо комір-стійка суцільнокроєний, то під час обробки обшивають тільки кінці коміра, шов на ріжках підрізають, залишаючи його завширшки 0,2...0,3 см. Комір вивертають на лицьовий бік і припрасовують так само, як описано при обробці коміра, що складається з двох частин.

У виробах із тонких тканин комір-стійка іноді має кінці, що зав'язуються. У цьому випадку спочатку обробляють кінці до надсічок, які визначають шов вшивання коміра в горловину. Обробка кінців, що зав'язуються, аналогічна обробці пояса.

З'єднання коміра-стійки з горловиною. Внутрішню частину стійки складають з виворітним боком горловини, зрізи вирівнюють і вшивають комір у горловину швом завширшки 0,7...0,8 см. Шов розправляють або запрасовують у напрямі коміра. Зріз верхньої частини коміра підгинають на 0,7.. .0,8 см і настрочують з лицьового боку так, щоб закрити строчку вшивання стійки. Готовий комір відпрасовують.

+Іноді спочатку вшивають верхню частину стійки з лицьового боку швом завширшки 0,7...0,8 см, шов розправляють всередину коміра, а внутрішній зріз підгинають і прикріплюють строчкою з лицьового боку, розміщуючи її по шву пришивання стійки.

https://loveukrlan.ru/moda-ta-stil/6813-komiri-osnovni-vidi-i-originalni-modeli.html

https://www.youtube.com/watch?v=1zjX97qZdg0

28 Обробка коміра з відрізною стійкою.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА РОЗКРОЮ І ПОШИТТЯ КОМІРА

· Комір повинен точно відповідати вирізу горловини. Це означає, що зміна зрізу горловини при примірці тягне за собою коригування коміра. Комір потрібно зробити відповідно ширшим або вужчим.

· Майже всі коміри складаються з двох деталей: верхнього коміра (це та деталь коміра, яка в готовому виробі лежить зверху) і нижнього коміра.

· В більшості випадків комір має тільки одну викрійку. За цією викрійкою кроять і верхній, і нижній коміри.

· Щоб комір добре лежав, верхній комір повинен бути трохи ширшим і довшим за нижній комір. Тільки тоді він не буде занадто обтягувати нижній комір і його кути не будуть загинатися вгору. Наскільки потрібно збільшити верхній комір в порівнянні з нижнім, залежить від форми коміра і від тканини. Розміри плаского коміра або коміра з тонкої тканини збільшуються в меншій мірі, ніж розміри стоячо-відкладного коміра або коміра з товстої грубої тканини. Тому кроіть верхній комір з більшими припусками по зовнішніх зрізах, ніж нижній комір.

· Майже всі коміри дублюються прокладкою. Як правило, прокладкою дублюється нижній комір. Прокладку (флізелін) кроіть в тому ж напрямі поздовжньої нитки, що і комір. Дуже великі коміри, які носять як піднятими вгору, так і опущеними, добре стоять, не справляючи враження накрохмалених, якщо звичайну прокладку доповнити припрасованою або приметаною прокладкою волюменфліз.

Розкрій Деталей

Сьогодні ми розглянемо той випадок, коли комір складається з однієї деталі відльоту (верхній комір цельнокроений з нижнім) і двох деталей стійки: верхній і нижній. Верхній стійкою вважається та стійка, яка в готовому виробі буде стикатися з шиєю.

Такий варіант обробки передбачає виключення операції обточування коміра по відльоту і полегшує виконання деяких інших операцій, наприклад, виправлення куточків коміра. Але, даний варіант розкрою і обробки може бути застосований лише в тому випадку, якщо зріз відльоту коміра являє собою пряму лінію.

Напрямок нитки основи на всіх деталях вздовж деталі, тобто перпендикулярно до лінії середини.

Зміцнення Деталей Клейовою Прокладкою

Сорочковий комір завжди повинен мати чітку форму, тому деталі дублюються клейовою прокладкою. Які деталі дублюються, а які ні, залежить від виду основного матеріалу і виду клейової прокладки. Можливі варіанти:

1. Дублюється тільки верхній комір і верхня стійка;

2. Дублюються усі деталі

Для чоловічих сорочок зазвичай використовується жорсткий прокладочний матеріал і перший варіант дублювання. При чому, клейова прокладка у цьому випадку викроюється без припусків на шви.

Для жіночого блузки я вибрала другий варіант, оскільки основна тканина м'яка достатньо, а прокладочная тканина не жорстка. Тому продублювала деталі повністю з припуском на шви.

Обробка Відльоту Коміра

Відліт коміра перегнути вздовж посередині лицьовою стороною всередину , урівняти зрізи і обшиті кінці. Ширина шва 5-7 мм
Зрізати надлишки припусків швів в кутах коміра.
Зрізати дугоподібно нижній зріз нижнього коміра, т. до верхній комір повинен бути завжди трохи більше для утворення нижнього перегину.

Вивернути комір на лицьовий бік, виправити куточки з допомогою кілочка абокартонного шаблону.

Приутюжить.
Обов'язково перевірити симетричність кінців коміра обробки, підрізати нерівності.

Прокласти Строчку, з'єднуючи нижні зрізи верхнього і нижнього комірів.

Нанести лінію пришивання стійки

При бажанні виконати оздоблювальну строчку по кінцях і відльоту коміра.

Обробка Деталі Верхньої Стійки

На деталь верхньої стійки нанести лінії припусків швів (див на фото продубльованих деталей.
Перегнути припуск нижнього зрізу по лінії припуску і застрочити на відстані 5-7 мм від згину.

Для полегшення виконання цієї операції можна прокласти допоміжну сходинку по лінії припуску, в такому випадку зручно перегинати деталь маючи цю сходинку строго по згину. Після виконання стібки застрочування слід видалити.

Деталь приутюжить.

Це зовнішній вигляд лицьового боку деталі після застрачивания

З'єднання Коміра Зі Стійкою.

Відліт коміра вкласти між верхньою і нижньою стійкою, поєднуючи надсічки по середині і по кінцях коміра.

Прокласти строчку по наміченій лінії припуску, розсікти припуски шва в місцях заокруглень стійки і вивернути стійку.
Перевірити симетричність решт стійки і прокласти строчку вздовж шва приточування стійки.

Оскільки фото на цей рядок не видно, я зверху намалювала шматочок рядки синьою пунктирною лінією.

Зверніть увагу! Строчка починається від кінців коміра і ні в жодному разі не опускається нижче по стійці!

Залишилося приутюжить комір і з'єднати його з горловиною блузки.

29 Тема: З'єднання коміра з відрізною стійкою з горловиною.

1. Обробка коміра

1.1. Продублювати комір. Зі зворотного боку верхнього коміра прокладають клейову прокладку.

1.2. Продублювати стійку верхнього коміра. Зі зворотного боку стійки прокладають клейову прокладку.

1.3. Обшити комір по відльоту і кінцям. Верхній і нижній комір складають лицевим боком у середину, урівнюючи зрізи і обшити швом шириною 5 – 7мм.

1.4. Виконати надсічки по верхньому зрізу відльоту коміра. По верхньому зрізу виконати надсічки довжиною 0,3 - 0,4см.

1.5. Вигорнути комір на лицевий бік та припрасувати. Комір вигортають на лицьовий бік виправляючи кути та утворюючи кант по кінцям та відльоту з верхнього коміра шириною 0,1 – 0,2см.

1.6. Прокласти оздоблювальну строчку по кінцям та відльоту коміра. Строчку прокладають з лицьової сторони коміра на відстані 0,5см від краю.

1.7. Застрочити нижній зріз стійки. Нижній зріз прокладки огинають нижнім краєм стійки і прокладають строчку на відстані 0,5 – 0,7 від підігнутого краю.

1.8. З’єднати комір зі стійкою. Комір укладають між стійками верхнього і нижнього комірів суміщаючи надсічки і прокладають строчку зі сторони стійки верхнього коміра одночасно обшиваючи кути. Ширина шва обшивання 0,5 ÷ 0,7см.

1.9. Підрізати припуск на шви в кутах стійки. Припуск підрізати залишаючи 0,3см.

1.10. Вигорнути стійку на лицьовий бік. Стійку вигортають виправляючи кути.

1.11. Припрасувати шов з’єднання коміра зі стійкою. Шов припрасовують з лицьової та зворотної сторони.

1.12. Прокласти строчку біля шва з’єднання коміра зі стійкою. Строчку прокладають зі сторони стійки верхнього коміра на відстані 0,1 – 0,2см від шва.

2. З’єднання коміра з горловиною

2.1. З’єднання плечових зрізів виробу. Деталі пілочок і спинки скласти лицьовим боком усередину та зшивають зі сторони пілочки швом шириною 1,0см. Зрізи обметують на спец машині.

2.2. Запрасувати плечові шви. Плечові шви запрасовують у бік пілочок.

2.3. Вшити комір у горловину. Комір вшивають зі сторони нижнього суміщуючи надсічки. Ширина шва вшивання 0,7÷0,8см.

2.4. Настрочити комір на горловину. Шов з’єднання нижнього коміра з горловиною виробу відгинають в бік коміра і настрочують стійку верхнього коміра на відстані 0,1÷0,2см від підігнутого краю.

2.6. Припрасувати готовий комір. Комір укладають лицьовою стороною вверх та припрасовують.

30 Тема: Обробка коміра - банта.

Форма різних комірів – банта.

№ з/п	Назва операції	ТУ на обробку	Малюнок
1.	Викроїти комір-бант	Нитка основи проходить паралельно лінії середини коміра, внутрішня і зовнішня частини коміра-банта суцільно викроєні (по лінії верхнього зрізу згин)
2.	Обшити кінці коміра-банта	Внутрішню та зовнішню частини коміра скласти лицьовими сторонами в середину по лінії відльоту, сумістивши контрольні точки початку зрізу вшивання, урівняти зрізи кінців коміра-банта, наживити кравецькими булавками (попередньо можна зметати). Обшити з швом шириною 5-7 мм, виходячи на ширину шва 10 мм біля позначки початку зрізу вшивання коміра в горловину
3.	Підрізати припуски на шов	Підрізати припуски на шви обшивання кінців коміра у кутах, залишаючи 2-3 мм
4.	Вивернути комір на лицьову сторону	Вивернути кінці коміра та комір на лицьову сторону, розправляючи кути за допомогою кілочка з лицьової та виворітної сторін
5.	Припрасувати комір, виправляючи шов обшивання	Виправити шов обшивання і припрасувати на ребро з боку внутрішньої частини коміра, розправивши кутики Запрасувати згин по лінії відльоту.

03.11.2020 р.

31-32 Тема: З'єднання коміра-банта з горловиною, з'єднання відкладного коміра з горловиною виробу за уніфікованою технологією.

Після того як викроєний комірчастково обробили, виконуються наступні кроки:

- запрасувати зріз вшивання внутрішнього коміра - на виворітну сторону запрасувати зріз вшивання внутрішньої частини коміра, 10 мм;

- виконати розсічкузрізу вшивання зовнішнього коміра - на закінченнях строчки шва обшивання кінців коміра, не доходячи до строчки 1-2 мм;

- Виконати розсічкузрізу вшивання зовнішнього комір - на закінченнях строчки шва

обшивання кінців коміра, не доходячи до строчки 1-2 мм;

- перевірити якість обробки комір - комір скласти по лінії середини та перевірити, чи симетричні кути та кінці коміра, чи збігаються позначки початку зріз у вшивання, позначки з’єднування плечового шва по зрізу вшиваннязовнішньої частини коміа;

- Вметати комір у горловину – складаємо зовнішню частину коміра з горловиною виробу лицьовими сторонами всередину, суміщуючи зрізи та контрольні позначки: середину зовнішньої частини коміра з серединою спинки, плечовий шов з позначкою по зрізу вшивання коміра, кінець коміра з позначкою по горловині, що визначає кінець вшивання коміра. Вметування коміра у горловину проводимо у два етапи: 1. у ліво, від середини спинки до точки що визначає кінець вшивання коміра; 2. від точки що визначає кінець вшивання коміра з правої сторонни до середини коміра. Комір припосаджуємо на ділянці плечового шва (2,0-2,5 см). Пілочку припосаджуємо на косій ділянці горловини пілочки.

- Вшити зовнішню частину коміра у горловину – вшиваємо зовнішню частину комір у горловину виробу, ширина шва 7 мм. Витягуємо нитки вметування.

- Запрасувати шов вшивання зовнішньої частини коміра у горловину – спрямовуємо припуски на шви вшивання зовнішньої частини коміра у горловину у бік коміра та запрасовуємо, застосовуючи спеціальну колодку або подушечку.

- Заметати зріз стійки внутрішньої частини коміра – накладаємо на горловину підігнутий край стійки внутрішньої частини коміра так, щоб підігнутий край внутрішньої частини коміра закривав строчку вшивання зовнішньої частини коміра у горловину на 1 мм та наметуємо.

- Настрочити підігнутий край стійки внутрішньої частини коміра - настрочуємо підігнутий край стійки верхнього коміра на горловину виробу на відстані 1-2 мм від підігнутого краю верхнього коміра. Витягуємо нитки наметування.

- Припрасувати комір у готовому вигляді – Припрасовємо комір у готовому вигляді, застосовуючи спеціальну подушечку.

Обробка стояче-відкладного коміра із гострими кінцями

Деталі крою коміра:

-верхній комір;

-нижній комір;

-клейова прокладка коміра.

Зрізи деталі коміра:

Нитка основи в комірі проходить паралельно лінії середини коміра.

Продублювати верхній комір. Можна дублювати верхній і нижній коміри, верхній або нижній комір, або зовсім не дублювати деталі коміра. Це залежить від виду тканини.

Верхній комір скласти з нижнім лицьовими сторонами всередину, суміщаючи зрізи та середину. Зметати деталі коміра тимчасовими стібками, або скріпити кравецькими булавками.

Обшити верхній комір нижнім з боку нижнього коміра. Видалити нитки зметування.

Підрізати припуски шва обшивання коміра у кутах, залишаючи 2-3 мм.

Вивернути комір на лицьову сторону, виправляючи в кутиках за допомогою кілочка з лицьової та виворітної сторін.

Здійснити самоконтроль, перевірити симетричність кінців та кутів коміра.

Настрочити припуски шва обшивання по зрізу відльоту на нижній комір (уніфікована строчка).

Виметати комір з боку нижнього коміра, утворюючи з верхнього коміра кант шириною 0,1-0,2 см.

Припрасувати комір з боку нижнього коміра, зберігаючи кант. Видалити нитки виметування.

https://msn.khnu.km.ua/pluginfile.php/212584/mod_resource/content/1/%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86-4.pdf

33-34-35 З'єднання відкладного коміра з горловиною у виробах з лацканами з вовняних та товстих тканин. З'єднання відкладного коміра з горловиною у виробах з застібкою до верху.

З’єднання комірів з горловиною

1. З’єднання коміра з горловиною у виробах з лацканами :

З тонкої тканини. Борт і уступ обшиті. Підборт і борт скласти лицьовими сторонами всередину. Готовий комір вкласти між підбортом і горловиною виробу, заколоти, вметати і вшити в горловину, суміщаючи лицьову сторону нижнього коміра з лицьовою стороною пілочки. Вшити по коміру наступним чином: від лівого уступу до вершини лівого підборту однією строчкою з'єднати горловину пілочки, обидва коміра і підборт; біля вершини підборту розсікти припуски на шов вшивання коміра; відігнути верхній комір і вшити в горловину спинки тільки нижній комір до вершини правого підборту, розсікаючи припуски біля нього; потім вшити комір разом з правим підбортом до уступу однією строчкою; строчку вшивання коміра не переривати. Зріз стійки верхнього коміра на ділянці горловини спинки підігнути таким чином, щоб підігнутий край перекривав шов вшивання нижнього коміра (строчка 1) на 0,1-0,2 см., та настрочити (строчка 2) його в шов вшивання нижнього коміра. Комір в готовому вигляді припрасувати.

Примітка. Комір вметують і вшивають з посадкою коміра над плечовими швами: на відстані 1,5-2,0 см. в сторону горловини спинки і 3-4 см. в сторону пілочки.

З товстої тканини. Борта і уступи оброблені повністю. Нижній комір вшити в горловину виробу, одночасно (однією строчкою) з'єднати верхній комір з підбортами (строчка 1). Розсікти шов вшивання нижнього коміра в горловину біля вершини підбортів; шов в області горловини спинки запрасувати на комір; шви з'єднання в області горловини пілочки і підбортів і на верхньому, і на нижньому комірах розпрасувати. Розпрасовані шви горловини пілочки і підборту з'єднати вручну або на машині, відступивши від шва вшивання коміра на 0,1-0,2 см. (строчка 2). Зріз верхнього коміра підігнути і настрочити його на шов вшивання нижнього коміра в горловину спинки швом шириною 0,1-0,2 см. Комір припрасувати.

2. З’єднання коміра з горловиною у виробах із застібкою доверху. Підборти або припуски на обробку борту (які замінюють підборти) викроїти такої ширини, щоб вони перекривали точку уступу на 1,5-3,0 см. Перед з'єднанням виробу з коміром борти повністю обробити.

З тонкої тканини. Комір скласти з виробом, суміщаючи лицьову сторону нижнього коміра з лицьовою стороною виробу, урівняти зрізи, заколоти булавками, вметати, вшити нижній комір швом шириною 0,7- 1,0 см. від уступу до уступу по нижньому коміру (строчка 1). Зрізи підбортів повинні потрапити в шов вшивання коміра. Шов відігнути на комір. Зріз стійки верхнього коміра підігнути на 0,5-0,7 см., перекриваючи шов вшивання нижнього коміра, і настрочити швом шириною 0,1-0,2 см. (строчка 2). Нитки тимчасового призначення видалити.

З товстої тканини. Сумістити лицьову сторону верхнього коміра з виворітною стороною виробу, урівняти зрізи, заколоти, вметати, вшити від уступу до уступу строчкою шириною 0,7-1,0 см. (строчка 1) по верхньому коміру. Зрізи підбортів повинні потрапити в шов вшивання верхнього коміра. Підігнути зріз стійки нижнього коміра і настрочити його в шов вшивання верхнього коміра (строчка 2).

3. З’єднання відкладного коміра з горловиною з допомогою обшивки.

Обробка обшивки - Викроїти обшивку по формі горловини. Якщо обшивка складається з декількох частин, шви зшити та розпрасувати. Якщо виріб із застібкою, вершини підбортів пришити до обшивки. Обробити внутрішні зрізи обшивки: у виробах з несипучих тканин підігнути зрізи на 0,5 см. всередину і застрочити швом шириною 0,1-0,2 см; обметати, якщо дозволяють властивості тканини або якщо обшивка продубльована ; обметати і застрочити зрізи, якщо тканина тонка і сипуча.

З тонкої тканини. Комір (верхній і нижній), виріб, обшивку вшити в горловину однією строчкою, розташовуючи комір між виробом і обшивкою, швом шириною 0,7-1,0 см. (строчка 1). Шов вшивання коміра виметати (або припрасувати). Внутрішні краї обшивки прикріпити до плечових швів короткою машинною строчкою (строчка 2). У дорогих виробах або виробах з великим вирізом горловини обшивку прикріпити потайними підшивними стібками (машинними або ручними) до переду та спинці по всій довжині горловини або в декількох місцях, попередньо приметавши край обшивки до горловини

Примітка. Шов з'єднання коміра з горловиною може бути закріплений оздоблювальною строчкою. Нитки тимчасового призначення видаляють, комір припрасовують

З товстої тканини. Нижній комір вшити в горловину виробу; верхній комір з'єднати з обшивкою, не перериваючи строчку, швом шириною 0,7-1,0 см. (строчка 2). Шви вшивання верхнього і нижнього комірів розпрасувати. Припуски горловини і обшивки з'єднати між собою, поєднавши шви вшивання верхнього і нижнього комірів на машині або вручну, розташовуючи строчку на 0,1-0,2 см. від шва вшивання (строчка 2). Внутрішні краї обшивки прикріпити до виробу так само, як і у виробах з тонких тканин.

4. З’єднання відкладного коміра з виробом з допомогою косої бейки.

Обробка бейки - Бейку викроїти під кутом 45 градусів до нитки основи по довжині оброблюваного зрізу. Вона може бути одинарною (мал. а) або подвійною (мал. б). Подвійну бейку запрасувати вздовж посередині. Ширина бейки в готовому вигляді становить 1,0-1,5 см. Для виробів з тонких тканин бейку викроїти з основного матеріалу, для виробів з товстих тканин - з шовкової тканини в колір виробу.

З’єднання коміра з бейкою - У виробах з тонких тканин комір з бейкою вшити тим же способом, що і комір з обшивкою. Внутрішній край одинарної бейки підігнути і настрочити на виріб (швом шириною 0,1-0,2 см., мал. а). Внутрішній край подвійної бейки настрочити на виріб (швом шириною 0,1-0,2 см.

http://isoty0wsxy5efjap8bhzqdpm7hyxz4m0.cdn-freehost.com.ua/images/content/Uchnyam/Navchalni_posibnyky/330002.pdf

36 Обробка коміра - стійки.

Комір зі стійкою

1. Деталь нижнього коміру повинна бути по контуру на 2-3 мм меншою від деталі верхнього коміру. Це необхідно для того, щоб в готовому вигляді комір мав гарний вигляд.

2. Для того, щоб кутики коміру були симетричними їх треба обмалювати по лекалу. Це можна зробити тонко заструганим милом, або спеціальною ручкою зі зникаючим чорнилом. Якщо тканина дозволяє, то я обмальовую тонко заструганим простим олівцем, або гелевою ручкою срібного кольору. Як показує практика, срібним кольором можна обмальовувати навіть на білій, прозорій тканині. Але, як буде поводити себе та чи інша ручка обов'язково попробуйте її на непотрібному шматку тканини.

3. Обшиваємо комір. Для цього складемо деталі верхнього і нижнього коміру лицевими сторонами всередину, урівняємо зрізи. Прокладаємо строчку по наміченій лінії, виконавши на початку строчки закріпку. Не доходячи 1 стібок до кутика коміру, зупиняємо машину, голка повинна бути в тканині. Піднімаємо лапку. Беремо допоміжну нитку складаємо її вдвоє, для міцності і вкладаємо між нижнім і верхнім коміром, так, що нитка вперлася в голку.

4. Опускаємо лапку, робимо 1 стібок.

5. Піднімаємо лапку, кінці допоміжної нитки з'єднуємо, і відвертаємо в протилежну від кутка сторону.

6. Повертаємо комір, опускаємо лапку і строчимо до наступного кутика.

7. Обшитий комір.

8. Для того, щоб легше було випрасувати комір і виконати рівний перекант, по відльоту коміра прокладемо строчку в "чистий край".
Для цього припуски шва відгорнемо в сторону нижнього коміру і по деталі нижнього коміру прокладемо строчку на 0,1 -0,2 см від шва. Строчку прокладати відступивши 3-4 см від кутика коміра.

9. Щоб по зрізах коміру не було потовщень потрібно зрізати припуски шва на 0,5см.

10. Кутики коміру підрізаємо, не доходячи 2-3 мм до строчки.

11. Вивертаємо комір, акуратно витягуючи за допоміжну нитку кутики.

12. Припрасовуємо комір, акуратно виправляючи шов. На фото видно комір зі сторони нижнього коміру. Уточняємо кінці готового коміру, підрізаємо нерівності.

13. Обробка стійки коміру. На деталі верхньої стійки по нижньому зрізу намічаємо лінію запрасовування. Звичайно це припуск шириною в 1 см.

14. По наміченій лінії запрасовуємо припуск.

15. Намічаємо шов обшивання кутика стійки. На лекалі стійки чорною рисочкою позначена точка від якої буде вшиватися комір у стійку.

16. Кладемо цю деталь на верхній комір і зшиваємо стійку з коміром між надсічками. Ширина шва 0,8см.

17. Складаємо верхню і нижню стійки урівнюючи зрізи і надсічки. Для зручності можна зметати або сколоти булавками.

18. Обшиваємо нижню стійку верхньою вшиваючи комір. Ширина шва 1 см.

19. Підрізаємо кутик стійки, так як показано на фото.

20. Складаємо кутик вздовж припусків по швах, вивертаємо кутики стійки.

21. Розстрочуємо шов пришивання стійки відступивши від точки вшивання коміру 2-3 см. Шов потрібно добре розправити. Ширина строчки 0,1-0,2 см.

22. Припрасовуємо готовий комір зі стійкою.

23. Підрівнюємо зріз нижньої стійки.

Комір готовий до вшивання в горловину.

http://shvejnue-konsult.blogspot.com/2012/07/blog-post_21.html

https://kemerovo-svadba.ru/uk/telo/obrabotka-vorotnika-so-stoikoi-v-rubashke-shem-rubashechnyi.html

04.11.2020 р.

37 Тема: З'єднання коміра - стійки з горловиною виробу.

З’єднання з горловиною коміра – стійки.

Зі зв’язуючими кінцями. Деталь коміра-стійки (без шва по відльоту) перегнути вздовж посередині і обшити по кінцях і вздовж довжини зв'язуючих частин до надсічок, що визначають довжину зрізу стійки коміра. Комір вивернути, виправити, виметати, припрасувати. Вшити спочатку внутрішню частину стійки від уступу до уступу. Настрочити підігнутий зріз стійки зовнішньої частини коміра в шов вшивання, закриваючи згином шов.

Коміра-стійки - Комір-стійку з'єднати так само, як і відкладний комір.

Відкладного з пришивною стійкою. Комір обробити по загальними правилам. Стійка складається з двох деталей: внутрішньої і зовнішньої. Внутрішня частина стійки може бути продубльована. Готовий комір вкласти між деталями стійки, складеними лицьовими сторонами всередину, урівняти зрізи і пришити комір одночасно обшиваючи кінці стійки. Відігнути стійку, суміщаючи її виворітні сторони, припрасувати. Вшити комір в горловину за загальними правилами.

З’єднання одинарного коміра з горловиною. Вшити оброблений одинарний комір в горловину так само, як подвійний комір за допомогою обшивки і за допомогою бейки.

http://isoty0wsxy5efjap8bhzqdpm7hyxz4m0.cdn-freehost.com.ua/images/content/Uchnyam/Navchalni_posibnyky/330002.pdf

38 Лабораторно - практична робота.

Виконання способів обробки комірів на зразках.

39 Тема: Обробка деталей виробу з суцільнокроєним коміром.

Суцільнокроєний комір утворений спереду продовженням ліфа. Задню частину коміра викроюють разом з передом ліфа. Такі коміри можна носити і невідкладними, але найчастіше їх роблять з лацканами. Суцільнокроєні коміри застосовують у тих випадках, коли точність деталей не має великого значення чи потрібно спрощення обробки (легкі блузи, повсякденні сукні та ін). Відкладний комір з лацканами. Такий комір зазвичай відгинають ззаду по бічних сторонах шиї. На передній частині креслення ліфа проведіть лінію півзаноса і розмітьте гудзики. Продовжите лінію середини переду вгору.

Перпендикулярно до лінії плеча проведіть лінію, яка буде позначати лінію стійки задньої частини коміра. Відкладіть знизу по цій лінії відрізок, рівний довжині горловини спинки (надсечка 1; для прикладу — 6 см). При вимірюванні довжини горловини спинки треба відняти величину розчину виточок, якщо вони є. Від надсічки 1 проведіть вправо лінію перпендикулярно лінії стійки, відкладіть по ній бажану висоту стійки і поставте надсічку 2. Висота стійки завжди обмежується довжиною шиї; в даному випадку вона дорівнює 8 см Від надсічки 2 проведіть лінію, паралельну лінії стійки (надсічка 3). Побудуйте лінію перегину лацкана. Поставте точку посередині відстані між надсечкой 3 і лінією плеча. На 0,2-0,3 см ліворуч від цієї точки проведіть злегка вигнуту лінію, що йде від середини коміра паралельно лінії стійки, а потім до надсічки 4, розташованої на лінії півзаноса на рівні першої петлі.
У більшості таких комірів лацкани не мають різкої лінії перегину, тому її не треба креслити. Для побудови лацкана переведіть лекало коміра на аркуш паперу, залишаючи невеликі припуски на шви уздовж ліній, які не будуть змінюватися (лінії плеча, стійки, середини коміра, відрізка лінії між надсечками 2 і 3 та нижній частині лінії полузаноса від надсічки 4). Залиште широкий запас між надсечками 3 і 4.

Розріжте папір по лініях плеча і стійки. Перегніть комір уздовж лінії згину, помістіть середину коміра в належне положення, закріпіть його на фігурі і намітьте лацкан; потім покладіть креслення на стіл і уточніть форму лацкана.
Для поліпшення посадки коміра на ділянці між лінією плеча і частиною лінії горловини основи закладають невелику виточку (малюнок 318). На перекладеному лекалах продовжите лінію стійки коміра вниз. Потім плавно з'єднайте її з лінією горловини переду. Довжина виточки дорівнює 2/3 довжини горловини переду. Розчин виточки змінюється в залежності від кривизни основи горловини переду і дорівнює приблизно 1 див.
На лекалах (малюнок 319) намітьте ширину подборта на рівні першої гудзики. Подборт повинен закривати петлі і мати припуск 1-2 див. Його зазвичай роблять шириною 8-10 див.
Продовжите лінію вгору похило так, щоб по лінії плеча вона відстояла від лінії горловини на 2-3 див.
Визначте напрям частковій нитки подборта. При цьому може бути два варіанти пайової напрямку нитки: по лінії середини переду. Це найбільш просте рішення, але в результаті посередині коміра буде шов; посередині коміра, щоб уникнути шва. В цьому випадку утворюється різний напрям ниток на обох частинах подборта. Розкрій суцільнокрійного коміра по косому напрямку нитки тканини не відбивається на якості виробу, особливо якщо передбачена бортова прокладка. Але якщо одяг часто піддається пранню і тканини властива велика усадка, необхідно середину переду подборта розташовувати по частковій нитки. Нижню частину подборта викроюють по частковій нитки. Для цього відрізають лекало подборта на кілька сантиметрів нижче першої петлі та викроюють його окремо.

У виробі, представленому на малюнок 320, комір менше прилягає до шиї і більш плоско лежить на плечах. Для побудови креслення такого коміра переведіть на аркуш паперу креслення, наведений на малюнок 318. Розділіть задню частину коміра на чотири паралельні смужки .

Проведіть лінію відльоту коміра (суцільна лінія) так само, як у попередньому комірі. В даному випадку лінія згину проходить ближче до стійки. Перенесіть на лекало маленьку виточку горловини. Комір типу шалі, цільнокроєна з подбортом. При обробці такого коміра нижній комір вшивають в горловину, що сприяє кращому його приляганню.

Для побудови креслення коміра на пілочці проведіть лінію півзаноса і розмітити гудзики.

https://rukodelkino.com/uk/krij/modelyuvannya-virobiv/modelyuvannya-komiriv/sycilnokroeni-komiri.html

40 Тема: Обробка горловини виробу у виробах без коміра.

Способи обробки горловини у виробах без коміра

1. Обшивкою, викроєною по формі горловини. Обробити обшивку (див. «З'єднання коміра з виробом за допомогою обшивки»), викроєну за формою горловини, шириною 2,5-3,0 см. Накласти обшивку на лицьову сторону виробу лицьовою стороною вниз, приметати, обшити горловину; шов обшивання розсікти в кутах і на заокругленні, видалити стібки тимчасового призначення, настрочити шов обшивання на обшивку швом шириною 0,1-0,2 см. Обшивку відігнути на горловину, виправити (виметати) кант з тканини виробу, припрасувати. Внутрішні краї обшивки прикріпити так само, як при з'єднанні коміра з виробом за допомогою обшивки.

2. Обшивкою (бейкою), викроєною по косій. Ці способи рекомендують для виробів з прозорих, сипучих тканин.

Одинарною. Обшивку (зшиту в кільце - якщо виріб без застібки) вкласти на лицьову сторону горловини лицьовою стороною вниз, обшити горловину швом шириною 0,5-0,7 см. Шов обшивання розсікти і направити в сторону обшивки (строчка 1 на мал. а , б). Обігнути обшивкою шов обшивання, підігнути зріз обшивки на 0,5-0,7 см. і настрочити згин обшивки, перекриваючи їм строчку обшивання на 0,1-0,2 см. Ширина шва настрочування підігнутого краю - 0,1-0,2 см. Відігнути обшивку на виворітну сторону виробу, припрасувати з кантом з горловини. Обшивку прикріпити до плечових швів.

Подвійною. Обшивку (бейку) запрасувати вздовж по середині (ширина обшивки в крої -2,5-3,0 см.), зшити кінці. Обшити горловину, розташовуючи обшивку на лицьовій стороні виробу (строчка 1), урівняти зрізи обшивки і горловини. Настрочити шов обшивання на обшивку швом шириною 0,1-0,2 см. Відігнути обшивку на виворітну сторону виробу, виправити кант з горловини, настрочити внутрішній згин обшивки на пілочку. Ширина шва 0,1-0,2 см. Припрасувати.

Обкантувальним швом. Обкантовку викроїти по косій. Частини обкантовки і її кінці зшити, якщо виріб без застібки. Ширина обкантовки залежить від ширини обкантувального шва і способу обробки (із закритим або з відкритим зрізом). Якщо виріб із застібкою, його обробити без обшивання уступу борту. Кінці обшивки близько краю борту підігнути на виворітну сторону обшивки на 1 см. і обшити горловину, урівнюючи зрізи, по обшивці швом шириною, рівній ширині обкантовки в готовому вигляді. Потім обігнути шов обшивання обкантовкою і прокласти другу строчку в шов обшивання, застрочуючи підігнутий край обкантовки. У виробах з товстих тканин горловину обкантувати обкантувальним швом з відкритим зрізом, попередньо обметавши внутрішній зріз обшивки. У виробах з тонких тканин горловину обробити обкантувальним швом із закритим зрізом. Допускають настрочувати обкантовку по обкантовці на відстані 0,1 см. від шва обшивання. При наявності спеціального пристосування обкантовку з'єднати з горловиною однією строчкою . Горловину в готовому вигляді припрасувати.

http://isoty0wsxy5efjap8bhzqdpm7hyxz4m0.cdn-freehost.com.ua/images/content/Uchnyam/Navchalni_posibnyky/330002.pdf

41 Тема: Обробка пройм у виробах без рукавів.

Послідовність обробки пройми.

1. Розкроїти деталі обшивки з урахуванням припусків на шви (див. схему).

2. Перенести контурні лінії на другий бік деталі, позначити середину обшивки прокладними стібками.

3. Зшити деталі обшивки по плечових швах. Шви розпрасувати. Обробити відлітний зріз обшивки швом впідгин з відкритим зрізом або обметати вручну чи на машині.

4. Накласти обшивку лицьовим боком на лицьовий бік виробу так, щоб збіглись плечові шви і лінії середини деталей. Сколоти, приметати по обшивці, зрівнявши зрізи.

5. Обшити пройму по обшивці, витягнути наметку. Припрасувати шов, зробити надсічки на поворотах і кутиках.

6. Вивернути обшивку на виворіт виробу і виметати перекат шва з основної деталі на обшивку на 1-2мм. Прокласти оздоблювальну строчку на 3-5мм від краю пройми.

7. Прикріпити відлітний край обшивки до припусків плечових швів і до основної деталі потайними стібками (виконати їх у кількох місцях).

8. Витягнути наметку. Пройму припрасувати.

Обробка пройми суцільнокроєною обшивкою з горловиною.

Пройму у виробах без рукавів обробляють до або після зшивання бічних зрізів виробу. При цьому застосовують ті ж крайові шви, що і при обробці горловини: впідгин з закритим або відкритим обметаним зрізом; окантовочний з тасьмою або косою бейко з двома закритими зрізами; обшивних в просту рамку з використанням підкрійною обшивкою або косою бейкою. Пройму обробляють швом впідгин або окантовочним швом до з'єднання бічних зрізів виробу. Обшивання пройм підкрійною обшивкою виконують після з'єднання та обметування бічних зрізів виробу.

Якщо за моделлю виріб має коротку лінію плеча, зрізи пройми обробляють разом зі зрізами горловини однією підкрійною обшивкою, що має вигляд кокетки (див. мал.). Викроюють обшивку пілочки і обшивку спинки з основного матеріалу. Обшивки по зрізах горловини і пройм вже основних деталей на 3. 5 мм. Обшивки дублюють, нижні зрізи обшивок обметують (строчка 1) або застрочують. Зшивають і розпрасовують плечові зрізи обшивок (строчка 2). До моменту обробки горловини і пройм однією обшивкою виріб повинен бути зшитий і попрасовані плечові зрізи. Бічні зрізи виробу залишаються нез’єднаними.

Мал. Обробка горловини і пройми виробу однією обшивкою

Обшивку лицьовою стороною накладають на лицьову сторону основної деталі, зрівнючи, плечові шви і поєднуючи зрізи горловини основної деталі і обшивки. Зрізи горловини виробу обшивають (строчка 3). Припуски шва обшивання на криволінійних ділянках надсікают і настрочують на обшивку швом шириною 1. 3 мм (строчка 4). Потім виріб вивертають на лицьову сторону і виправляють. На ділянці пройми складають лицьову сторону обшивки і лицьову сторону вироби, поєднуючи, плечові шви і зрізи пройми. Виріб обшивають по лінії пройми за один прийом (строчка 5). Якщо довжина плечового шва менше 35 мм, пройму обшивають за два прийоми, кожен раз починаючи строчку від плечового шва. Припуски шва обшивання надсікают і настрочують на обшивку (строчка 6). Виріб вивертають на лицьову сторону, виправляють і припрасовують з виворітного боку. Обшивки пілочки і спинки на ділянці бічних зрізів відвертають і складають лицьовими сторонами. Поєднують бічні зрізи обшивок, бічні зрізи пілочки і спинки, а також шви зшивання обшивок по пілочці і спинці. Після цього одночасно стзшивають бічні зрізи обшивок пілочки і спинки і зрізи виробу (строчка 7). На закінчення бічні зрізи виробу обметують і разпрасовують, одночасно разпрасрвуючи бічні зрізи обшивок.

Обробка пройм без рукавів.

Пройми у виробах без рукавів обробляємо окантованим швом або підкрійними обшивками. Ширина обшивок у розкрої 2,5-—3 см, у готовому вигляді 1,5—2 см. Обшивки складуємо лицьовими сторонами всередину і зшиваємо, відступивши від краю на 0,5 см. Шви розпрасовуємо. Верхній край обшивок підгинаємо, припрасовуємо і прострочуємо біля самого краю (0,1—:0,2 см від підігнутого краю). Потім обшивки лицьовою стороною прикладаємо до лицьової сторони, пройми виробу, сумі-щуючи зрізи обшивки і пройми. Приметуємо і пришиваємо з боку обшивок на відстані 0,5-0,6 см від краю. Нитки наметування видаляємо. Обшивку відгинаємо навиворіт виробу, виметуємо з перекантовкою виробу на 0,2 см,

Другий зріз обшивки приметуємо до пройми і підшиваємо потайними підшивними стібками. Добре припрасовуємо. . При обробці окантованим швом косу обшивку складуємо пополам, виворотом всередину, вирівнюємо зрізи, попередньо відтягуємо по згину. Зрізи обшивки накладуємо на лицьову сторону виробу. Зметуємо і пришиваємо. Потім відгинаємо зріз, виметуємо і строчимо по лицьовій стороні виробу на рівні пришиву обшивки.

https://www.youtube.com/watch?v=hwqaGobcYrw

42 Тема: Обробка рукавів у легкому одязі.

За своєю конструкцією рукава можуть бути вшивні, суцільно-кроєні з спинкою і пілочкою, покрою реглан та комбіновані. У відповідності з моделлю рукава робимо довгими, короткими, тричетверті тощо. Верхню частину рукава (окат) оформляємо зборками,
а низ — манжетами, обшивками, припуском, даним при розкрої, або резинкою.

Обробка прямого одношовного рукава.

Прямі або розширені донизу рукава вшиваємо в пройму без попередньої волого-теплової обробки. Рукава складуємо лицьовою стороною всередину, відмітивши центр і передню частину (передній перекат), зметуємо і зшиваємо від лінії окату до лінії низу. Шви розпрасовуємо або запрасовуємо вбік передньої частини рукава. Зрізи обметуємо.

Обробка вузького одношовного рукава.

При розкрої вузького одношовного рукавапоздовжня нитка проходить по його центру. Після розкрою на рукаві відмічаємо передню частину рукава і виточки, які можуть бути розміщені по лінії ліктя або внизу рукава. Виточки відмічаємо сильцями, зметуємо і зшиваємо. Потім ліктьовий зріз злегка спрасовуємо по краю і кінцях виточок, повністю усуваючи слабину, що утворилася. Згини виточок запрасовуємо донизу рукава, а якщо виточка розміщена внизу — згин запрасовуємо в бік шва.

Передній рукавний зріз злегка відтягуємо праскою. Потім зрізи рукава вирівнюємо, зметуємо від лінії окату до лінії низу і зшиваємо з боку ліктьового зрізу швом шириною 1—1,5 см. Шов розпрасовуємо або запрасовуємо в бік відтягнутого (переднього) зрізу. Зрізи обметуємо. Низ рукава підгинаємо припуском, даним при розкрої, або підкрійною смужкою тканини. Ширина смужки в розкрої 4 см, ширина підгину у готовому вигляді — 3 см.

Обробка двошовного рукава.

При обробці рукава, який складається з двох половинок, зрізи передніх половинок на ділянці найбільшого прогину відтягуємо, а верхню половинку при зметуванні в ділянці ліктя злегка припосаджуємо. Передні зрізи зметуємо від лінії окату до лінії низу прямими стібками по верхніх половинках і зшиваємо у такій самій послідовності. Шви розпрасовуємо. Ліктьові зрізи зметуємо, зшиваємо з боку верхньої половинки рукава від лінії окату до лінії низу. Шви розпрасовуємо. Правильно зметані половинки рукава повинні розміщуватися рівно, без пе; рекосу. Низ рукава обробляємо припуском даним при розкрої швом впідгин.

Самостійно опрацювати відповідний матеріал з підручників:

Борецька Є.Я. Технологія виготовлення легкого одягу: підручник / Є.Я.Борецька, П.М.Малюга. - К.:Вища школа, 1991
Батраченко Н.В. Технологія виготовлення легкого одягу. – К.: Вікторія, 2000

05.11.2020 р.

43 Тема: Види рукавів в легкому одязі.

Рукава відрізняються великою різноманітністю по конструкції, Формі, довжині, оздоблювальним елементів, проте їх обробку проводять за однією схемою.

Форми рукавів:

· Сорочковий.

· Прямий.

· Вузький.

· Розширений донизу.

· «Ліхтарик».

· «Крильце».

· «Дзвін».

· «Кажан».

НАЙПРОСТІША КЛАСИФІКАЦІЯ РУКАВІВ

Описуючи рукав будь-якого виробу, спочатку варто все ж зазначити довжину. Рукав може бути довгий, короткий або середній, який правильно називається рукавом . Далі можна відзначити наявність манжети, а також ширину рукава. Ще одна ознака, по якому рукава діляться на дві групи - особливість розкрою. Рукав, який криється окремо від спинки і переду, а потім пришивається до виробу, називається втачним. Рукав, який становить одне ціле з основними деталями вироби, називається суцільнокроєним.

ВИДИ І РІЗНОВИДИ РУКАВІВ

Класичний короткий рукав - Це рукав футболки. Подібні втачні рукава зустрічаються також в блузах, топах, сорочках, сукнях і навіть піджаках.

Рукав «крильце» може бути як втачним, так і суцільнокроєним. Це досить короткий рукав, верхня частина якого прикриває плече, а в районі пахви рукав сходить нанівець. Подібний тип рукава оптимальний для літнього одягу і відмінно підходить дівчатам з вузькими плечима, а широкоплечі модниці ризикують зробити силует ще більш потужним.

Рукав «пелюстка» ще називають «тюльпан» через його схожості з бутоном цієї квітки. Це втачной рукав, який може бути коротким або доходити до ліктя. Рукав криється так, щоб на зовнішній стороні руки утворився запах - одна половина рукава накладається на іншу, як дві пелюстки. Рукав-пелюстка може бути і вузьким, і досить вільним.

Рукав-клин або «флатер» являє собою об`ємний волан.

Це різновид втачного короткого рукава. Флаттер може бути багатошаровим, коли використовуються волани різної довжини. Подібний рукав розширює лінію плечей, але при цьому відмінно приховує зайву повноту рук. Сукні та блузи з таким рукавом виглядають романтично і грайливо.

Рукав «дзвін» відноситься до втачним довгим рукавах, але може бути і довжиною . Вгорі у плеча такий рукав досить вузький, а донизу у кисті він розширюється, і тканина утворює м`які хвилі. Такий рукав зустрічається в блузах і ошатних сукнях, підходить для прохолодної погоди, а також для повних модниць - рукав-дзвін прекрасно маскує повні руки.

Сорочковий рукав - Це модель втачного рукава, яка обов`язково має манжету з ґудзиком або запонки. Такий рукав не облягаючий руку, є в міру вільним, а до манжети злегка звужується.

Рукав єпископа теж має манжету, але вона може бути досить широкою і не мати застібки. Сам рукав ширшим і довшим сорочкового, тому у манжети тканину драпируется і утворює напуск. Подібні рукава найчастіше зустрічаються в блузах і інший ошатному вбранні, наприклад, в вечірніх і весільних сукнях. Єпископський рукав нерідко можна побачити в светрах і джемперах, ефектно виглядає такий рукав в поєднанні з коміром-стійкою.

Рукав-реглан є втачним, але криється разом з плечової частиною вироби. Рукав пришивається до виробу, утворюючи косою шов від пахви до шиї. Такий рукав часто використовується при шиття спортивної, а також верхнього одягу. Реглан дозволяє зробити плечі більш похилими, а силует - максимально витонченим.

Рукав «летюча миша» частіше є суцільнокроєним, але може бути і втачним. Це дуже широкий рукав, який звужується до зап`ястя, може бути з манжетою або без неї. Подібний крій дозволяє приховати деякі недоліки фігури, адже його пройма може починатися прямо від талії. З такими рукавами шиють сукні, блузи, джемпери.

Рукав «кімоно» характерний для традиційного одягу Сходу. Це дуже широкий рукав без манжети, може бути як втачним, так і суцільнокроєним. Рукава кімоно раніше виконувалися тільки в довгому варіанті, як це було класично, але зараз вже можна зустріти варіації середньої і зовсім короткої довжини.

Його не рекомендується носити дівчатам з об'ємною частиною верхньої і великими грудьми, так як він візуально збільшує верхньо-плечовий пояс. Тому, якщо ви довго не можете визначитися з тим, який рукав вибрати при пошитті одягу, то в першу чергу вибирайте його так, щоб він гармонійно і стилістично вписувався в ваш образ.

Рукав «ліхтарик» або «Буф» - Це короткий втачной рукав, прісборенний по лінії втачку. Рукав-ліхтарик обов`язково має манжету, а тканину внизу рукава утворює напуск. Такий вид рукава можна віднести до одних з найбільш світлих і романтичних, особливо в їх короткому виконанні. Сам рукав надає образу легкості і додаткового обсягу верхньо-плечового поясу, тому дівчатам з досить великими плечима краще не вдаватися до такого крою.

Хороший вибір для дам з вузькими плечима і широкими стегнами - За допомогою такого фасону рукави можна оптимально врівноважити пропорції.

Рукав «Джульєтта» схожий на «ліхтарик», до якого пришита ще частина довгого вузького рукава. Знамениту героїню Шекспіра зображують в ілюстраціях в нарядах саме з таким рукавом.

Трикутний рукав, «окіст» або «Бараняча нога» - втачной рукав, що характеризується дрібними складками по лінії плеча, широкою верхньою і вузькою нижньою частиною.

Такий рукав обтягує руку від ліктя до кисті, деякі вважають його різновидом рукава-ліхтарика, він так само розширює лінію плечей. Довгий час такий рукав був поза модою, але сьогодні дизайнери знайшли застосування і йому. Гофрований рукав складається з декількох «ліхтариків», пришиті один за іншим. Такий фасон можна спостерігати в молодіжних пуховиках, але і трикотажні топи, а також блузи з гофрованими рукавами виглядають стильно, однак не рекомендуються власницям повних рук.

Одне і те ж плаття може виглядати зовсім по-різному, якщо змінити лише фасон рукава. Рукав відповідає за стильову приналежність речі, сезонність і рівень комфорту.

Існують і інші види рукавів, що представляють собою сміливі комбінації описаних вище фасонів. Сподіваємося, що наш матеріал і фото допомогли вам розібратися з усіма типами рукавів.

https://loveukrlan.ru/moda-ta-stil/6613-jaki-isnujut-tipi-rukaviv-v-odjazi.html

44-45 Тема: Обробка низу коротких рукавів. Обробка низу довгих рукавів.

Відсутність підкладки і використання двохсторонніх тканин у виробах дають багато оригінальних варіантів обробки. Обробка низу рукава може прикрасити модель і надати їй індивідуальний стиль.

Обробка низу рукава в таких виробах може бути різноманітною.

Для односторонніх виробів без підкладки можна використати типові способи обробки:

o Обметати зріз низу рукава, запрасувати припуск на підгин низу і закріпити його або наскрізною строчкою, малюнок 11, або потайними стібками – в ручну або на машині потайного стібка, малюнок 12;

o Можна закріпити припуск підгинання низу рукава за допомогою клейової павутинки, малюнок 13. Але цей спосіб не рекомендується у виробах, які при експлуатації будуть піддаватися пранню тому що при дії води і миючих засобів клейове з’єднання руйнується.

o Низ рукава можна обробити швом в підгин з закритим зрізом, малюнок 14.

o Якщо оздоблення зовнішньої сторони виробу є обкантовані зрізи, то зріз низу рукава також можна обкантувати, малюнок 15.

o Якщо обкантовані зрізи не являються оздоблення зовнішньої сторони виробу, то обкантований зріз низу рукава можна сховати, запрасувавши припуск підгинання низу рукава і закріпити його строчкою, малюнок 16.

o Якщо виріб виготовлено з двохстороннього матеріалу, то низ рукава можна обробити швом в підгин з закритим зрізом, підгинаючи припуск низу рукава на лицьову сторону, малюнок 17. В цьому випадку припуск буде одночасно і оздобленням.

Примітка:

Якщо тканина має рухливу структуру, то рекомендується припуск на підгин низу рукава, а також низ виробу підсилити клейовою прокладкою. Тоді лінія низу буде більш чіткою і зафіксованою.

Якщо шви виробу оброблені оздоблювальною тасьмою, то низ рукава можна обробити аналогічно: запрасувати припуск підгинання низу рукава на лицевий бік, настрочити оздоблювальну тасьму двома паралельними строчками, закриваючи тасьмою відкритий зріз, малюнок 18.

Низ рукава в односторонніх або двохсторонніх виробах без підкладки можна обробити за допомогою обшивки, малюнок 19. Обшивка може бути різної ширини, її викроюють із основного або оздоблювального матеріалу. Якщо матеріал для обшивки тонкий або з рухомою структурою, то обшивку рекомендується продублювати клеєною прокладкою, це не дасть деформуватися низу рукава.

Прокласти допоміжну строчку (строчка 1 на малюнку 19) вздовж лінії верхнього зрізу обшивки на відстані 0,9 см. від зріз по ширині припуску на підгинання – 1см. Запрасувати верхній припуск обшивки на 1 см. вздовж допоміжної строчки. Зшити зрізи рукава. Зшити бокові сторони обшивки, при цьому запрасований припуск по верхньому краю відгинається.

Обшити зріз низу рукава обшивкою швом шириною 0,7 см. ( строчка 2 на малюнку 19), накладаючи обшивку лицьовою стороною на ви ворітню сторону рукава і суміщаючи зрізи. Щоб чітко запрасувати рукав по лінії низу, з рівним кантом із обшивки, рекомендується настрочити припуски шва обшивання на рукав ( строчка 3 на малюнку 19) швом шириною 0,1-0,2 см. Якщо тканина виробу достатньо цупка, то щоб не виникло великої товщини шва необхідно підрізати припуск шва обшивки по всьому шву обшивання низу рукава. Величина, на яку підрізується припуск шва обшивки, залежить від властивостей тканини, із якою вона виготовлена. Якщо матеріал розріджений, досить сипучий на зрізах і обшивка не продубльована , то підрізати припуски не рекомендується. Припрасувати низ рукава, випускаючи кант з обшивки.

Верхній запрасований край обшивки приколоти до рукава кравецькими шпильками, розправляючи обшивку без перекошувань і натягу. Настрочити обшивку по верхньому краю на рукав (строчка 4 на малюнку 19) швом шириною 0,2 см. витягнути кравецькі шпильки, припрасувати низ рукава.

Обробка низу рукава під резинку.

Зріз низу рукава відгинаємо навиворіт на 0,6—0,7 см, потім ще раз відгинаємо на ширину резинки плюс 0,2—0,3 см, заметуємо і прострочуємо біля підігнутого краю. Для втягування резинки залишаємо незастроченим отвір в 2,5—3 см. Довжина резинки дорівнює мірці окружності руки плюс 1 см. Кінці резинки скріплюємо вручну, накладаючи їх один на другий. Потім підшиваємо отвір вручну потайними підшивними стібками.

Якщо низ рукава обробляємо підрублювальним швом, то відступаємо від лінії низу на 5 см, з виворотної сторони настрочуємо смужку тканини для втягування резинки.

Обробка низу рукава швом впідгин.

Зріз припуску, даного при розкрої на підгин, спочатку підгинаємо на 0,5—0,6 см, потім відгинаємо в сторону вивороту на ширину підгину, заметуємо і підшиваємо вручну потайними підшивними стібками.

Обробка низу рукава підкрійною обшивкою.

Обшивку підкроюємо за формою і довжиною нижнього розрізу рукава. Ширина обшивки 4—5см. Потім зшиває мо обшивку швом шириною 0,6—0,7 см. Шви розпрасовуємо. Обшивку лицьовою стороною накладуємо на лицьову сторону рукава, суміщуючи нижні зрізи і шви. Приметуємо і пришиваємо. Нитки наметування видаляємо, обшивку підгинаємо навиворіт, виправляємо шов. Виметуємо низ рукава з боку обшивки з перекан-товкою рукава. Другий зріз обшивки підгинаємо на 0,5 см і прострочуємо по краю підгину, потім пришиваємо до рукава вручну.

1. Борецька Є.Я. Технологія виготовлення легкого одягу: підручник / Є.Я.Борецька, П.М.Малюга. - К.:Вища школа, 1991

2.
Батраченко Н.В. Технологія виготовлення легкого одягу. – К.: Вікторія, 2000

https://piknad.ru/poshruk1.php

46 Лабораторно - практична робота.

Обробка низу рукавів пришивними манжетами.

47 Тема: Технологія обробки розрізів в рукавах.

Перед пришиванням манжети потрібно виконати розріз рукава. Його можна пошити звичайно або окантувати смугою тканини чи тасьмою.

Звичайно оброблений розріз рукава.

Цей розріз виконують на рукавах із манжетами в тих випадках, коли краї розрізу не заходять один за одного, а манжета має припуск під застібку.

Для обробки розрізу вам знадобиться смуга тканини ( обшивка), викроєна за поздовжньою ниткою, шириною 4 см і на 4 см довша за готовий розріз. Прокладіть на рукаві вздовж лінії РОЗРІЗ зметувальні стібки. Приколіть обшивку до рукава поверх мітки розрізу лицьовим боком до лицьового боку.

Класична шліца рукава чоловічої сорочки

З виворітного боку рукава прокладіть по строчці по обидва боки від розмітки близько до неї, біля верхнього кінця строчок прокладіть 2-3 поперечних стібки. Між строчками виконайте розріз, в кінці розрізу тканину надсічіть у кути навскіс.

Обшивку заметайте на виворітний бік. Краї розрізу припрасуйте, вистрочіть у край. Зрізи обшивки обметайте зигзагоподібною строчкою або, підвернувши, приколіть і настрочіть у край.

Фігурний варіант: обшивка виконує одночасно роль планки. Для цього пришийте обшивку лицьовим боком до виворітного боку рукава, виконайте розріз, відверніть обшивку на лицьовий бік, підверніть і настрочіть.

ОБШИВНИЙ РОЗРІЗ РУКАВА

Цей вид розрізу частіше виконують на рукавах блузок і сорочок. У класичному варіанті краї манжети збігаються з краями розрізу (для подвійної манжети її краї виступають для застібки).

Для обробки розрізу вам знадобиться смуга тканини у 2 рази довша за розріз і в 4 рази ширша за готову обшивку. Для м'яких, тонких тканин викроїть смугу за напрямом поздовжньої нитки, а для щільних, товстих тканин, наприклад попліну або фланелі, викроїть смугу за косою.

Рукав з відворотом

Розріжте рукав по лінії розрізу. Краї розрізу розкладіть у пряму лінію і пришийте до обшивки лицьовим боком до лицьового боку близько до зрізу. При цьому біля кінця розрізу, розміченого стрілкою, прокладіть строчку практично біля зрізу.

Припуски шва запрасуйте на обшивку. Інший поздовжній зріз обшивки запрасуйте так, щоб відстань від згину до шва пришивання була у два рази більше ширини готової обшивки.

Складіть обшивку вдвоє виворотним боком усередину і приколіть до шва пришивання.

Пришийте обшивку вручну або на машині з лицьового боку рукава близько до шва, прихоплюючи при цьому внутрішню половину обшивки. Біля верхнього кінця розрізу зшийте обшивку навскоси, як маленьку виточку.

Біля переднього краю розрізу - це край, розташований далі від бокового зрізу рукава, - відверніть обшивку на виворітний бік, приколіть. Біля заднього краю розрізу обшивка виступає як припуск під застібку.

48 Тема: Обробка манжет та з'єднання їх з рукавами.

В рукаві без розширення на ділянці лінії низу, з прямою лінією низу можна використати суцільнокроєну відкладну манжету. Для односторонніх виробів без підкладки підходить варіант обробки, показаний на малюнку 20. Такий спосіб обробки низу рукава дозволяє легко регулювати довжину рукава, що дуже зручно. Ширина манжети залежить від моделі. Обробку манжети рукава рекомендується починати, коли один шов рукава ще не зшитий.

Намітити лінію манжети на рукаві. Прокласти допоміжну строчку на відстані 0,9 см. від зрізу низу манжети, а потім по строчці запрасувати припуск на 1см. Запрасувати манжету по лінії намічання (дивитись малюнок 20). Далі обробити відкриті зрізи рукава, при цьому манжету потрібно розвернути. При волого-тепловій обробці зшитого шва рукава припрасувати манжету на ділянці рукава. Ці операції здійснюються на спеціальній колодці. Приколоти внутрішній край манжети до рукава кравецькими шпильками без перекосів і натягу і настрочити, малюнок 20. Витягнути кравецькі шпильки. Припрасувати готову манжету. Для двохсторонніх одношарових виробів також можливий варіант обробки низу рукава суцільнокроєною манжетою. Для цього зріз низу рукава потрібно обробити обкантовувальним швом і запрасувати манжету на відповідну ширину.

На малюнку показано ще один варіант манжети суцільнокроєної з рукавом. Такий спосіб обробки підійде для односторонніх виробів без підкладки. Для жорсткості рекомендується продублювати клеєною прокладкою один шар манжети. Обробку манжети рукава рекомендується починати, коли один шов рукава ще не зшитий. Після намічання манжети її необхідно запрасувати по намічених лініях (намічанням також можуть служити контрольні надсічки на зрізах рукава). Обробити відкриті повздовжні зрізи рукава, відгинаючи запрасовані згини манжети. При волого-тепловій обробці зшитого шва рукава припрасувати манжету на ділянці шва. Ці операції здійснюються на спеціальній вузькій колодці. А потім застрочується нижній згин манжети (строчка 1 на першому мал.). Зафіксувати верхній зріз манжети в складці рукава і застрочити наскрізною строчкою (строчка 2 на першому малюнку).

Припрасувати готову манжету.

Низ рукава можна прикрасити відрізною фігурною манжетою і обкантувати (другий малюнок). Цей варіант обробки рекомендується застосовувати для тонких тканин. При необхідності можна продублювати деталі манжети. Якщо тканина прозора, то краще продублювати зовнішню деталь манжети (не буде видно припуску шва обшивання).

Обробити верхній зріз манжети обшивним швом (строчка 1 на другому малюнку), прокласти оздоблювальну строчку по обшитому краю (строчка 2 на другому малюнку. Вирівняти і зшити нижні зрізи манжети (строчка 3 на другому малюнку). Пришити манжету до рукава (строчка 4 на другому малюнку) і обкантувати зріз низу рукава і манжети (строчка 5 на другому малюнку). Припрасувати манжету і низ рукава.

При роботі з прозорими і напівпрозорими тканинами необхідно надавати особливу увагу підбору клейових прокладкових матеріалів. На теперішній час розроблені спеціальні клейові підкладкові матеріали для шифону. При доблюванні таким матеріалом клей прокладки не переходить на лицьову сторону тканини і не надає великої жорсткості деталям. Таким чином, про дубльована деталь не сильно виділяється на загальному фоні виробу, а при цьому використання прокладкового матеріалу значно полегшує роботу.

Обробка низу рукава манжетою.

Для вільного проходу руки по низу рукава в ліктьовій частині залишаємо 3—4 см, які не забираємо в манжету. По лінії ліктьового згину вліво і вправо відкладаємо по 1,5—2 см і робимо надсічки. Відстань між ними підгинаємо в сторону вивороту і прострочуємо або підшиваємо вручну потайними косими стібками. Ширина рукава низу повинна дорівнювати лінії пришивання манжети. Низ рукава між надсічками збираємо на дві паралельні строчки, потім стягуємо, утворюючи зборки, які рівномірно розподіляємо. Кінці ниток витягуємо навиворіт і закріплюємо.

Якщо по низу рукава передбачені складочки або виточки, їх обробляємо до з'єднання рукава з манжетою.
Манжету зшиваємо по краях, склавши лицьовою стороною всередину, і не дострочуємо до лінії пришивання на 0,6—0,7 см, вивертаємо на лицьову сторону, попередньо зрізав кутики, і вимету ємо.

У виробах з густих шерстяних, шовкових і бавовняних тканин підманжети з'єднуємо лицьовою стороною з виворотною стороною рукава. Приметуємо з боку рукава, а пришиваємо з боку підманжети. Ширина шва 0,6—0,7 см. Зріз верхньої манжети підгинаємо, наметуємо, закриваючи шов пришивання, і пристрочуємо на відстані 0,1 см від підігнутого краю.

У виробах з шерстяних і шовкових тканин пухкої структури вер-хню манжету лицьовою стороною з'єднуємо з лицьовою стороною рукава, приметуємо з боку рукава прямими стібками, а пришиваємо з боку манжети. Нижній зріз підманжети підгинаємо, закриваємо шов пришивання і підшиваємо вручну потайними підшивними стібками.

Обробка рукава вузькою манжетою

Такий манжет немає застібки.

Ви можете виконати вузькі манжети з щільних нерастяжимих або еластичних тканин, наприклад з кругловязаного полотна в резинку або заготовок для манжет. Якщо ви шиєте манжети з нерастяжимых тканин, то вони повинні бути настільки просторі, щоб у них проходила рука.

НЕЕЛАСТИЧНІ МАНЖЕТИ половину ширини дублюються прокладкою флізелін. Стачайте короткі зрізи манжети.Припуски шва разутюжьте.

Половину манжети, дубльованої флізеліном, прітачать до нижнього зрізу рукава лицевою стороною до лицевої сторони. Шви поєднайте. Припуски шва заутюжьте на манжету. Заутюжьте припуск по іншому поздовжнього зрізу манжети на виворітну сторону (13). Складіть манжету по лінії згину навпіл на виворітну сторону, приметайте до шва пришивання (14). Пріутюжьте. Пришити внутрішню половинку манжети вручну до шва пришивання або відстрочити манжету з лицьової сторони близько до шва пришивання, при цьому пришивати внутрішню половинку.

ЕЛАСТИЧНІ МАНЖЕТИ, склавши вдвічі, прітачать до нижніх зрізів рукавів. Стачайте короткі зрізи манжети. Припуски шва разутюжьте. Складіть манжету навпіл виворітного стороною всередину. Приколіть манжету до нижнього зрізу рукава (15), прітачать, розтягнувши до ширини рукава. Припуски шва, взявши разом, обмітайте.

ВАЖЛИВО: щоб манжету при пришиванні сильно не розтягувати, рукав по нижньому зрізу повинен бути ширший манжети не більше ніж на 10 мм. В іншому випадку перед пришиванням манжети рукав призборити.

06.11.2020 р.

49 Тема: З'єднання вшивних рукавів з проймами.

Вшивання рукава в пройму.

Для того щоб вшивний рукав добре сидів на фігурі, верхню частину рукава (окат) припосаджуємо. Для правильного розподілу посадки окат збираємо на нитку двома паралельними лініями машинною послабленою строчкою або зметувальними стібками. Перші нитки наметування розміщуємо, відступивши 0,5 см від верхнього зрізу, а другі — на відстані 0,3—0,4 см від перших.
Потім нитки затягуємо на величину припосадки, рівномірно розподіляємо припосадку і спрасовуємо. Оброблений рукав вивертаємо на лицьову сторону, а виріб — навиворіт.

Рукав вкладаємо в пройму, суміщуючи центр рукава з плечовим швом виробу, і приколюємо булавками, після чого вметуємо його прямими зметувальними стібками і вшиваємо з боку рукава, слідкуючи за правильним розподілом посадки. Зрізи рукавів обметуємо.

50 Лабораторно - практична робота.

З'єднання рукавів з проймами.

51 Тема: Вшивання рукавів у відкриту пройму.

Перед вшиванням рукава :

- обробити плечові зрізи блузи

- викроїти рукав.

Інструкційно – технологічна картка.

№з/п	Назва операції	ТУ на виконання	Малюнок
1.	Утворити зборки по окату рукава	Відступіть від зрізу окату рукава 0.5 см прокладіть строчку для утворення зборок. Зборки по окату рукава необхідні для захисту від розтягування та гарної посадки рукава в проймі.
2.	З’єднати рукав з проймою.	Складіть рукави з проймами виробу лицевою стороною всередину. Вирівняйте зрізи та контрольні позначки: плечовий шов з найвищою точкою окату рукава; контрольні допоміжні позначки на пілочці та окаті рукава, на спинці та окаті рукава, бічний зріз пілочки з переднім зрізом рукава, бічний зріз спинки з ліктьовим зрізом рукава. Заколоти булавками.
3.	Вметати рукав у відкриту пройму	Відступіть від зрізу 0.9 см і починайте вметати лівий рукав з боку рукава від бічного зрізу пілочки, періодично закріпляйте строчки та рівномірно розподіляйте посадку по окату рукава. так само вметайте правий рукав починаючи від бічного зрізу спинки. Витягніть булавки.
4.	Вшити рукав в пройму	Вшийте рукава, вставляючи їх у відкриту пройму з боку рукава. Вшивати починайте з лівого рукава від бічного зрізу спинки відступаючи 1.0 см від зрізів рівномірно розподіляючи посадку по окату рукава. Правий рукав вшивають від бічного зрізу пілочки. Видаліть нитки вметування.
5.	Спрасувати посадку рукава.	По припусках на шви вшивання рукава в пройму Зі сторони рукава, заходячи носиком праски за строчку вишивання на 1.0-1.5 см.
6	Обметати припуски на шви вшивання рукава в пройму	З боку пройми припуски на шви мають бути 1.0 см.
	Обробка бокових зрізів виробу та нижнього зрізу рукава.
1.	Зметати бокові зрізи виробу та нижній зріз рукава	Складіть пілочку і спинку лицевими сторонами всередину вирівнюючи зрізи. Спрямуйте припуски на шви вшивання рукава в пройму у бік низу рукава, сумістіть шви на ділянці вшивання рукава в пройму та нижні зрізи рукава та виробу. Зметайте прямими стібками на відстані 0.9 см від зрізів або заколіть булавками.
2.	Зшити зрізи	З боку пілочки шириною шва 1.0 см один від краю низу рукава до нижнього зрізу виробу, а другий – від нижнього зрізу виробу до нижнього зрізу рукава. Видалити нитки зметування або булавки.
3.	Обметати припуски на шви	З боку пілочки зберігаючи припуски на шви шириною 1.0 см
4.	Запрасувати припуски на шви	У бік спинки на спеціальній колодці.

52- 53 Тема: Обробка рукавів - реглан. З'єднання рукавів - реглан з проймами.

Самостійне опрацювання матеріалу.

http://www.boguslav-vpusp.net.ua/images/Files/Kravec/Palto/itk_obrob_rukav_reglan.pdf

54 Тема: Деталі виробу з суцільно кроєними рукавами.

Нині мода пропонує вироби з м'яким, наповненим ліфом. У відповідності з цим різноманітні форми покроїв ліфів з суцільнокроєними рукавами набувають особливого значення. Вони застосовуються в багатьох асортиментних категоріях виробів з рукавами різної ширини і довжини. Ліфи з суцільнокроєними рукавами об'ємною, наповненої форми рекомендуються для ошатних виробів.

         В залежності від призначення виробу і виду тканини рукави можуть бути з ластка або без неї. Ластки різної форми і величини, як правило, застосовується у виробах для повсякденного носіння. Іноді ластки переходить у нижню половинку рукава. Рукава з ластка кроять в тих випадках, коли вони вузькі по всій довжині або вони повинні мати вид втачных функціональних рукавів при опущеній руці, тобто з незначними заломами під проймою.
         В ошатних сукнях ластовіци, як правило, відсутні. У таких моделях для забезпечення динаміки руки створюється відповідний кут між рукавом і деталями полички і спинки, що сприяє вільному переміщенню руки в горизонтальне положення. У цьому випадку при опущеній руці під проймою утворюються м'які драпіровки. Ефект такого крою буде позитивним, якщо форма верхньої частини виробу буде наповненим в результаті застосування збірок, защипів та інших прийомів.
         Побудова креслення суцільнокрійного рукава пропонується вести на базі креслення основи виробу з втачнимі двухшовными рукавами будь-якого силуету (прямого, напівприлягаючого, прилеглого) за принципом побудови креслення рукава покрою реглан, але з відповідним доопрацюванням для забезпечення динаміки руки.
         Суцільнокроєні рукава не є самостійними деталями, тому при побудові креслення необхідно передбачити забезпечення підняття руки, що досягається двома способами: випрямленням рукава до горизонтального положення по середньому шву в процесі побудови і побудовою ластовіци.
         Побудова ліфа, цельнокроенного з рукавами, проводиться в два основних етапи.

1 етап - поєднання рукава з проймою. Побудова ліфа, цельнокроенного з рукавами, слід починати зі спинки. Для цього на выкройках необхідно в першу чергу поєднати найвищу точку оката рукава з кінцем плечового зрізу в точці П (рис. 58,а). Нижня точка оката рукава опуститься нижче пройми на 2,5 - 3 см і суміститься з боковим розрізом в точці Р.
         Лінії, що з'єднують точку Пз на рукаві з точкою Пз на спинці, а також точки П і Р є допоміжними, з допомогою яких можна буде отримати викрійки ліфів з суцільнокроєними рукавами різних форм.
         При суміщенні рукава з поличкою (рис. 58, б) необхідно зрівняти бічні зрізи полички і спинки і поєднати нижню частину рукава з точкою Г2, що знаходиться на такій же відстані від верхньої точки бічного зрізу як і точка М на спинці. Для поєднання найвищої точки оката рукава з кінцем плечового зрізу в точці П2 необхідно подовжити пройму приблизно на 2 - 3 см за рахунок зменшення розчину верхньої виточки.
         Креслення отриманий на 1 етапі побудови, може служити основою для створення викрійок рукавів з ластка і без ластовіци, рукавів покрою реглан, полуреглан з прямими лініями при великому наповненні вироби і великому декольте.

II етап - побудова креслення рукава з ластовицею. Особливістю побудови креслення суцільнокрійного рукава з ластка є зміна кута нахилу рукави, побудованого на 1 етапі, таким чином, щоб рукав прийняв вигляд втачного при опущеній руці. Для цього креслення рукавів полички і спинки розрізають по лініях ПГ і П2Г2 (рис. 59) і накладають на деталі ліфа під проймою; на плечовому зрізі відкриється витачками для подовження плечового зрізу (ПП1 = 1.5 - 2.5 см). Поворотом рукава спочатку змінюють кут нахилу рукава спинки. Лінія П1Г1 повинна перетнути лінію ПзПЗ приблизно посередині.
         Для зміни кута нахилу рукава полички спочатку зрівнюють бічні і плечові зрізи полички і спинки. Розчин виточки, що відкрилася на плечовому зрізі полички, повинен дорівнювати величині розчину виточки на плечовому зрізі спинки, тобто П2П4 = ПП1. Бічні зрізи зрівнюють починаючи від лінії талії.
         Потім визначають положення лінії розрізів для ластовіци. Вони починаються від кутів між рукавами і бічними зрізами і не повинні виходити за осьові лінії П3П3 і П6П6, а закінчуються в точках А1 і А, віддалених від точок П3 і П6 приблизно на 1/4 відрізків ПЗП3 і П6П6. З двох сторін від ліній розрізів проводять лінії швів, які будуть вихідними лініями при побудові креслення ластовіци (лінії АС і АВ на поличці, А1С1 і А1В1 на спинці).
         Ластки може мати ромбовидну форму. Ширина її залежить від величини заходу рукава на ліф, а довжина - від лінії розрізу.

         Побудова ромбовидної ластовіци починають на поличці, так як з боку полички вона буде трохи ширше, ніж з боку спинки, і зможе компенсувати припуски на шви в точках А і А1 (рис. 60, а, в). Для правильної побудови ластовіци продовжують бічний зріз вгору. З точки А опускають на нього перпендикуляр. Отримують трикутник ОАВ з прямим кутом, який за площею становить 1/4 ластовіци (рис. 60, б).
         Ластовіци, цілокроєні з нижньою половинкою рукави, застосовують в тих випадках, коли хочуть уникнути обробки двох кутів або надати рукаву більш прямовисне положення.Відрізані нижні частини рукава дозволять збільшити кут його нахилу без розширення ластовіци і уникнути при цьому необхідність відтягування плечового зрізу, а також надати рукаву іншу форму і ширину.
         За штриховими лініями АН і А1Н1 (див. рис. 60, а, в) відрізають нижні частини рукавів і з'єднують їх з ластовицами в точках А і А1, С і С1.
         Щоб вставка не вывертывалась назовні, ширина нижньої половинки рукава внизу (тобто відрізок НН1) повинна бути (рис. 60, г) трохи менше ширини ластовіци між точками А і А1. Довжина нижньої половинки залежить від довжини основного рукава.
         Підняття руки у виробах з суцільнокроєними рукавами без ластовіци досягається за рахунок кута, утвореного під проймою. Чим більше цей кут, тим більше утворюється фалд під рукою. Тому такі вироби рекомендується шити тільки з легких тканин, які падають м'яко і красиво драпіруються. Зовні такі рукави мають найпростішу конструкцію; для їх побудови необхідні деякі перетворення креслення, отриманого на 1 етапі побудови. Принцип побудови не залежить від зміни кута під проймою, змінюватися буде лише величина відрізків.
         Від величини кута -під проймою буде залежати положення і довжина кривої лінії, що з'єднує рукав з ліфом.

Основні етапи побудови креслення ліфа, цільнокроєного з рукавами без ластовіци, наступні:

1. Креслення спинки (див. рис. 59, а) розрізають по лінії ПГ і розводять його на величину, необхідну для вільного підняття руки.

2. З'єднують точки Р і П1 (рис. 61, а).

3. Штриховою лінією проводять биссектрису кута, утвореного при розведенні деталей.

4. Від точки О1 на цій бісектрисі відкладають відрізок О1О2, рівний відрізку ГГ1.
5. В точці О2 восставляют перпендикуляр до відрізку О1О2 і продовжують його до перетину з боковим розрізом в точці Г2.

6. Від точки Г1 на ліктьовому зрізі рукава відкладають відрізок Г1Гз, рівний відрізку ГГ2.

7. Точки Гз і О2 з'єднують прямою лінією і відкладають на ній відрізок ГЗОЗ, рівний відрізку Г2О2.

8. Відрізок О2О3 є основним при кресленні криволінійної частини нижнього зрізу рукава.Для його оформлення з'єднують точку 2 на бічному зрізі, точки О2, Оз і точку 3 на нижньому зрізі рукава плавною кривою лінією з допомогою фігурного лекала. Положення точок 2, 3 може бути вибрано довільно в залежності від глибини ластовіци.

На кресленні полички ліфа (рис. 61, б) виробляють ті ж побудови, що і на кресленні спинки ліфа.

55 Лабораторно - практична робота.

Обробка виробу відрізного по лінії талії. Обробка низу виробу

56 Лабораторно - практична робота.

Складання технологічної послідовності виготовлення сукні за зразком.

Шукати в цьому блозі

Блог майстра виробничого навчання Ірини Кононенко

РОЗМІРНІ ДАНІ ТА ДОБАВКИ НА ВІЛЬНЕ ОБЛЯГАННЯ ДЛЯ ПОБУДОВИ КРЕСЛЕННЯ БАЗОВОЇ ОСНОВИ ЖІНОЧОГО ПЛЕЧОВОГО ВИРОБУ ІЗ ВШИВНИМ РУКАВОМ

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ

Волокна. Властивості. Догляд.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ

Опис зовнішнього вигляду моделі плечового виробу

на прикладі плаща

ОСНОВНІ ПРАВИЛА РОЗКРОЮ І ПОШИТТЯ КОМІРА

Розкрій Деталей

Зміцнення Деталей Клейовою Прокладкою

Обробка Відльоту Коміра

Обробка Деталі Верхньої Стійки

З'єднання Коміра Зі Стійкою.

ОБШИВНИЙ РОЗРІЗ РУКАВА

Обробка рукава вузькою манжетою

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу